Ковальчук Тарас

Я сиділа навпроти своєї доньки в затишному кафе у Львові, дивлячись, як її очі сяють від свічки, що миготіла

Коли чоловік поїхав, а свекруха нагрянула в гости без попередження Ненавиджу пізніх дзвінків.

Хірурги здалися — АЛЕ ЛЮБОВ ПОХИЛОЇ МЕДСЕСТРИ ПОВЕРНУЛА ЇЇ ДО ЖИТТЯ Приглушене світло ліхтаря ледь освітлювало

— З тобою все гаразд? Наталко, відчини! — Соломія сильніше застукала кулаками у двері ванної.

**Щоденниковий запис** Ти ж чудовисько, мамо! Такі як ти не мають права мати дітей. Після школи Олеся

**Щенок** Оксана з сином жили удвох. Батько у Дениса, звісно, був, але не потрібен був він їм.

Якби знати, як усе обернеться… Автобус гойдався на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи калюжі

**Другий шанс** — Соломійко, ти йдеш додому? — подруга Мар’яна нетерплячими рухами стукнула наманікованими

– Ти знаєш, як він на тебе дивиться? З любов’ю та захватом, – промовила задоволена собою дочка.

«Залишила мені донечку?» — жахлива думка обпалила Оксану, немов полум’ям. — «Ні, цього не може бути.