Ковальчук Тарас

Нічия вина, або Так зірки зійшлися Дмитро притримав двері ресторану, пропускаючи дружину вперед.

“Залишила мені дитину та втекла. Ах ти ж… Проспала, стара…” — Марія застогнала, мотаючи головою

— Ти не проти, якщо я вдягну твоє весільне плаття? Воно ж тобі вже ні до чого, — усміхнулася подруга.

— Ти, Оленко, не цокотунься. Головне — вдало вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла троюрідна тітка.

**Розіграш** Перед невеликою сценою танцювали гості на чолі з ювіляром — шістдесятип’

**Щоденниковий запис** Якось увечері, коли ми з Олею сиділи на кухні, обговорюючи буденні справи, вона

**Любов до гробу** Я вийшов з магазину, перехопив пакет із продуктами важчою рукою, і попрямував до дому.

**Що ти так дивишся на мене? Ну так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох?** — запитала Ярослава чоловіка.

Остап запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках, і його наміри можуть бути не так зрозумілі.

У Дмитра була звичайна родина. Мама й тато любили його, як і він їх. У вихідні разом ходили до кіно й