Ковальчук Тарас

Дочка, якої ніколи не було – Може, досить вже вередувати?! На нас вже з сусідніх столиків дивляться.

**Щоденник Марини** Сьогодні мати знову нагадала мені про мій вік. — Марічко, нарешті ти знайшла чоловіка

Вечір опускався на маленьке містечко Калинівку, обертаючи вулиці м’якою темрявою. Олег повернувся додому

— Молодий чоловіче, ви мою машину зачепили! — на тротуарі стояла струнка жінка, закутана в біле шубеня.

Отака доля: подорож до рідного дому Морозного грудневого ранку Наталка та її чоловік Тарас вирушили до

– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або поклади телефон, або вийди з-за столу! — вкотре гукнув

— Стоп, чекай! Він мої грої прожирав, а тепер я йому ще винен?! Що за маячня? — Він твій батько!

Його колишня «Дякую тобі, Олеженьку! Не знаю, як би я без тебе впоралася», — замиготіло сповіщення на

“Ми вас для того й вирощуємо” — Я вам найбільше дала, отже, й допомоги маю отримувати більше.

Українською мовою: Несподівано одружений Оля бігла торговим центром з купою пакетів, обганяла людей на