Ковальчук Тарас

**Щоденниковий запис** «Уб’ю, негіднику!» Микола бив кулаками у двері хати, а зібрані люди намагалися

Ту хатинку я одразу полюбив. Невеличка, затишна, меблі скрізь радянські, навіть стінка угорська з кришталем була.

ГРІХ З ГОРІХ, ЯДРО З ВІДРО — Ну як можна в такому віці з городу з’їхати! Йому ж сорок шість! Що в нього в голові?

Вирішитися на розлучення… З підносом у руках Оксана вистояла довжелезну чергу в їдальні й поспішно почала

“Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла! Усе, подаю на розлучення!” — кинув чоловік, роздратовано

Зустрів своєї колишньої через тридцять років у супермаркеті біля каси. Викладаю свій кефір, ковбасу та цигарки.

— Геть від мене! Не обіцяв я на тобі женитися! Та й хіба я знаю, чий це дитина? Може, й не моя зовсім?

Висадивши коханку з авто, Лукашко ніжно попрощався і рушив додому. Перед під’їздом на мить завмер, зважуючи

Мій поки що чоловік родом з іншого міста. Колись давно його відправили до нас на строкову службу.

Ось адаптована історія: Пожалкувала, що впустила племінника жити у своїй квартирі — тепер ворогів у родині