Ковальчук Тарас

Важке рішення. Повернення — Хочеш — літай, — промовив Олег, ставлячи чашку у мийку. Голос його був рівним

СВІЧКА НА ВІТРУ Світлана Ярославівна зняла латексні рукавички та захисну маску, кинула їх у металевий

**«Непотрібний» батько** Скільки себе пам’ятаю, у нас із мамою все крутилося по колу. Ранком вона йшла

Зірка серед тіней: як у занедбаній їдальні розкрилася легенда вищої кухні Вона з’явилася в залі ледве помітно.

Ти годував мене обіцянками, а він — вечерею»: як Ярослав втратив усе Ярослав метався по крихітній кухні

Я — не сиділка — Оленко, в мене для тебе не найкращі новини, — Дмитро поклав ложку на тарілку, опустив погляд.

**«Я все розумію… але й ти мене зрозумій»: правда, що зруйнувала ілюзії** Того дня Оксана, як завжди

**Расплата за жарт** П’ятнадцять років разом. Звичайна сім’я з Харкова: Ярослав і Оксана, двоє дітей

— Лесь, може, не поїдеш у цей рейс? Серце мене так і пече… Ну будь ласка, попроси когось тебе замінити

**Щоденниковий запис** Матірі — сімдесят три. Низька, зігнута, з руками, що завжди чимось заняті, і поглядом