Гриценко Іван

Свято було. Щастя — нема. Ханна Миколаївна обережно дістала із шафи вишиту снижку дочки і погладила білу тканину.

Прощай, моя тітка – Ну й що, от і полетів мій отаман? – Оксана Миколаївна з нетерпінням розташовувала

Батькові дім, дочці сльози — І що тепер? Так просто будеш подаровувати йому дім? І мені, і діткам — як

Надія мовчала. А свекруха заговорила все. – Іванна, ти молодець! Як красива, так і в кулінарії витонченість!

Весняне сонце пробивалося крізь вікна, відбиваючись від свіжопобіленених стін. Олена стояла біля плити

Сімейний вечер, якого ніхто не очікував – То ти повністю з глузду впала! Ми не можемо їх запросити!

Останнє літо біля Дніпра Туман, подібний до молочного плетення, повільно стелився по річковій гладі.

– Не дозволю я тобі цього зробити, Олекс! Тільки через мій труп! – закричала Марія Петрівна, закриваючи

Я одна. Він — залишився в шлюбі Яна Петрівна стояла біля вікна і дивилася, як діти з сусідки ходять по двору.

Усе було чудово, поки вона не повернулася – Що ти тут робиш? – Марія майже випустила кав’яр із руки