Гриценко Іван

Ярина і чужий хлопчик Не так, щоб Ярина відчула відторгнення до мачка, просто він їй за руку не пішов.

Пізно ввечері пролунав дзвінок по телефону. Я підняла слухавку і почула голос дочки. — Мамо, це я Кира.

У якійсь кутку Полісся, де лише якір хменистий чи слон би шардон, а за зиму навіть миші від холоду перелякуються

Своя родина Оксана підняла око над хатою. Все, здається, на місці: вікна відсвітлюють м’

Отже, перші місяці весни ще обіцювали сьогодні штиль. Я прийшов додому після дової замовчання, коли навіть

Оксані попала на посаду секретаря головного інженера великого підприємства.і Там працювало багато людей

М’яко стелить — твердо спати — Ну, цього разу, сподіваюся, ви тут на більше, ніж три дні? Довше тримайте в гостях?

Світлана ще раз перечитала пошту і натиснула «надіслати». Ну що, залишалося вже відпочити з кавою.

Мишка Таратаренко терпів свого зятя. З рідного села, що він не знати навіть про гарні манери, працював

Ой, знайома ж історія! Не пишися гарненькою, пишися зручною (українською ж!). – Олесю, ти що, зовсім