Гриценко Іван

**Запізніле пробачення** Оксана Петрівна стояла біля вікна, дивилася, як двірник змітає останні жовте листя.

— Оленко! Та що ти робиш?! — скрикнула жінка в трубку, і голос її затремтів від обурення. — Ти ж розумієш

Чужа родина виявилася моєю Ганна Степанівна завжди казала, що доля любить підкидати нам сюрпризи саме

— Ти здурів?! Який розлучення?! — Софія кинула на підлогу букет зав’ялих троянд, який ще вчора здавався

Сьогодні я знайшла у кишені халата маленьку оксамитову шкатулку й міцно стиснула її в долоні.

– Як це розуміти? – Ігор розмахував заповітом прямо перед носом нотаріуса. – Квартира зятю, дача зятю

Одягла мене з дому Ганна Михайлівна стояла на порозі власної хати з двома валізами в руках і не могла

— Чого ти лізеш не у своє? — кричала Олена, розмахувала руками. — Це моя донька, а не твоя!

— Мамо, ну що ти знов за своє! — Олеся роздратовано вдарила долонею по столу. — Ми ж домовились, що ти

Люба Сергіївна зупинилася біля під’їзду, перевела дух. Дві сумки з продуктами тяжіли, а підйом на п’ятий