Гриценко Іван

“За стіною — не тиша” — Та вже зроби ти цей телевізор тихіше, Бога ради! — гукнула Ганна

Нина Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до шибки, й дивилася, як двірник Петрович згрібає

— Олено Миколаївно! Олено Миколаївно, зачекайте! — гукав сусід Борис Григорович, махаючи руками і ледве

Вона прийшла першою Ганна Миколаївна прокинулась о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи

— Як ти можеш?! — гукала Оксана, розмахуєчи зім’ятим папірцем. — Як ти могла підписати це лайно?

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я більше не можу так жити! — Марійка схопила подругу за руку, стиснула

**ЩИРЕ ЩАСТЯ** —Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Данилом усе вирішили.

– Чого ти сьогодні така мовчазна й замислена? – запитав Микола дружину, сидячи за кухонним столом пізнього вечора.

Оксана не знала, куда себе діти. На руках дрімала маленька Софійка, а вона все ще не могла відірватись

Один крок до розлучення Ольга стояла біля вікна і спостерігала, як Андрій розганяв свою новеньку машину по двору.