Автор: Гриценко Іван

— Я півроку збирала на цей ремонт, вибирала кожен рулон, а ви прийшли та обдерли шпалери, бо вам, бачте

# Особистий щоденник Сьогодні знову поставила чайник. Просто звичка. Шоста ранку, чайник, чашка, ґанок.

Марія вперше почула виття в суботу, коли поверталася з нічної зміни. Протяжне, туживе – від нього аж

Геннадій повернувся з полювання злий, як оса в банці. Чоботи скинув біля порога – один ліворуч, другий праворуч.

— Вітю, чаю хочеш? — гукнула з кухні сусідка Оксана Петрівна. Вона часто до нього навідувалась — то пиріжків

Пішов до молодої. А за чотири місяці почав сумувати за борщем, котлетами та чистотою. Але дружина назад

— Значить так, — промовила свекруха з порога, не вітаючись, не знімаючи взуття, — що це за смітник у

Іноді життя підкидає такі історії, що потім думаєш — не може бути, щоб усе було саме так. Але було саме так.

Я досі пам’ятаю, як зять притяг на дачу облізлого пса, і свекруха ледь не зомліла від обурення.

Людмила защебнула замок і з полегшенням видихнула. Ну от і добре. Два вихідні попереду, жодних черг