Гриценко Іван

В давні часи, у славному місті Львові, жила одна родина. «Ой, Марічко, як добре, що тебе біля хати зустріла!

**Весілля не буде** – Солоденька, нарешті ти виходиш заміж, – з усмішкою сказала Ганна Сергіївна своїй доньці.

Дочка, якої ніколи не було – Може, досить вже галасувати?! На нас уже з сусідніх столиків дивляться.

Іскри помсти в тихому домі Вечір спускався на маленьке містечко Винники, вкриваючи вулиці м’

**Доліносна подорож до рідного дому** Холодного грудневого ранку Олеся та її чоловік Богдан вирушили

— Молодий чоловік, ви мою машину зачепили! — на тротуарі стояла струнка жінка, закутана в білу шубу.

– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу! — вкотре закричав

**Щоденник** Так, стоп! Він мої гроші прожерував, а тепер я ще йому винна?! Звідки це в нього взялося?

Його колишня «Дякую тобі, Олеженьку! Не знаю, як би я без тебя впоралася», — замиготіло сповіщення на

– Ми вас для того й вирощували. – Я вам більше всіх дала, отже, й допомоги маю більше отримувати.