Гриценко Іван – Сторінка 67 – ZigZag

Без категорії

Микола приїхав у рідне село, щоб провідати свою тітку. Підійшовши до знайомої хати, відкрив хвіртку, і на подвір’ї його привітно зустріла Галина

Усе було так, наче Микола дрейфував десь між дахами забутих хат, і трава шепотіла йому: Йди у село, йди до тітки.

Без категорії

Світлані заздрили колеги й подруги — їй вдалося підкорити зрілого, успішного чоловіка. Андрій був старший за неї на п’ятнадцять років і очолював компанію, де вона працювала.

Ой, сьогодні хочу вилити душу у щоденнику. Можливо, після цього стане трохи легше на серці…

Без категорії

Десять болісних років мешканці мого міста знущалися наді мною: шепотілися за спиною, обзивали мене “повією”, а мого маленького сина — “безбатченком”.

Десять довгих років люди в моєму містечку вправно тренувалися в мистецтві пліток: шепотілися за моєю

Без категорії

Я піднімався драбиною, щоб обрізати сухі гілки дерева, як раптом мій пес почав наполегливо гавкати й тягнути мене за штанину, ніби змушуючи спуститися: спершу я подумав, що він просто збожеволів або забавляється і може випадково скинути мене з драбини 😱😢

Дорогий щоденнику, Сьогоднішній ранок у нашому подвірї у Львові почався з дивного передчуття.

Без категорії

Зимою 1943 року у промерзлому шпиталі виснажений хірург знаходить у снігу помираючого хлопчика, в якого немає нікого, окрім старенького плюшевого зайця. Лікар не шукає геройства — він просто наказує принести хлопцеві бульйон і дозволяє йому залишитись, навіть не підозрюючи, що цей тихий жест доброти запустить ланцюг подій, який через двадцять років приведе до неймовірної зустрічі.

Зима 1943-го вразила своєю лютою студенню: навіть вікові сосни довкола нашого прифронтового шпиталю тріщали

Без категорії

Я замкнув двері класної кімнати на ключ. Металевий клацання пролунало луною, мов постріл у несподіваній тиші.

Я замкнув двері класної кімнати старим ключем. Металевий звук торкнувся стін, розтягнувшись, наче відлуння

Без категорії

Сусідка постійно позичала сіль, цукор і яйця, але ніколи не повертала. Коли вона прийшла по борошно, я вручила їй рахунок за всі продукти

Існує популярна українська приказка: «Дурість гірша за злодійство». Раніше вона здавалася мені перебільшенням

Без категорії

Чи можливо бути щасливою без дітей? Життєва історія українки, яка обрала власний шлях

Ти знаєш, не раз задумувалась над питанням, чи можливо бути щасливою без дітей. Недавно зі мною трапилась

Без категорії

Льоша, я ще живу: історія кохання і надії на узбережжі Чорного моря

Олесь, я ще жива: історія кохання та надії на краю хвиль Олесь, я ще існую, тихо прошепотіла вона, ковзаючи

Без категорії

Василько

Васько Світланко, ти геть з глузду зїхала! Комендантка тебе вижене за це! Марічко, а куди я його подіну?