Мій чоловік просто взяв валізу і пішов. До жінки, яка молодша за мене на 15 років!

Після десяти років шлюбу мій чоловік вирішив poзлучитися. Олександр мовчки зайшов до нашої спальні та зібрав валізу. Перед виходом з дому він поклав мені руку на плече і промовив:

– Вибач, що так вийшло. Але я люблю ту жінку і йду до неї.

Нашій молодшій доньці Оленці наступного дня повинно було виповнитися п’ять років. Він пішов перед її днем народження. І навіть не привітав дитину. Вона чекала свята, подарунків… А натомість отримали лише мої сльози та ридання.

Я намагалася стримувати свої емоції, та мені це не вдавалося. Мій коханий пішов до молодшої жінки. Виявилося, що він цілий рік жив на дві сім’ї. А я навіть не здогадувалася про це. Звичайно, став замкнутим, якісь постійні телефонні розмови у нього. А я думала, що то все робочі моменти. Я вважала, що він втомлюється і перенапружується від навантажень на роботі. А Олександр просто брехав мені. Весь цей довгий час.

Він не набрався сміливості розповісти про коханку. Я про зраду лише випадково дізналася. Він просто пішов голитися у ванну, а за телефон забув. І тут якраз мобільний вібрував у кишені його піджака. Номер був підписаний «бос». Я вирішила відповісти. Але не встигла нічого сказати, як почула жіночий голос, який називав ім’я мого чоловіка і звертався до нього «котиком». У мого чоловіка директор – не жінка. Коли я відгукнулася, незнайомка на тому кінці зв’язку кинула слухавку.

У мене був час, поки чоловік був у ванній. Я почала читати повідомлення. Він знову писав цьому «босу» і обіцяв заради щастя цієї жінки покинути все. Він дійсно виконав обіцянку. Його не стримали ні наші діти, ні десять років шлюбу.

Декілька днів після того, як він залишив нас, я була в жахливій депресії та відчаї. Не могла зрозуміти: чому так сталося? В чому була помилка? Я звинувачувала в цій ситуації лише себе. Напевно, багато уваги дітям приділяла. Забула за нього, коханого. Ще я й за собою перестала доглядати після другого декрету. Вдягала що попало, за макіяж взагалі мовчу. Я не розвивалася, як він того бажав. Значить, вся вина тільки на мені.

Мої друзі втішали мене: «Ти вродлива. Господиня просто чудова. Мама хороша. Характер добрий. Ти ні в чому не винна. Це він мерзотник! Це він тебе зрадив. Ти ж кохала його більше за життя!» Але ці слова мене не втішали. Я не вірила їм.

Потім було розлучення. Я майже не пам’ятаю нічого, що відбувалося в залі суду. Наче марево якесь було. Майно розділили, і ми з дітьми повинні були орендувати квартиру. Потім Олександр почав забирати дітей на вихідні. Одного разу донечка розповіла мені, що тато одружився. Тітка Зоя хвалилася їй своєю обручкою. Мені геть погано стало від цієї звістки. Я ледь не зімліла.

Цілий день я ревіла. Добре, що дітей подруга забрала. Потім вирішила розвіятися і напитися. Я пішла в бар, сиділи самотня і пила вино. Келих за келихом. Згадувала роки нашого щасливого сімейного життя.

А далі все, як у тумані було. Звідкись взявся молодий чоловік. Я не пам’ятаю, як його звуть. Але я розповідала й розповідала все йому, наче близькій людині. Він втішав мене до ранку і постійно повторював: «Твоєї вини тут немає. Це було його рішення».

Повернулася додому з бару, коли вже світало. Я лягла спати. А прокинула іншою людиною. Я нарешті припинила звинувачувати в усьому тільки себе. Це було дійсно рішення мого колишнього. Я завжди підлаштовувалася під нього. А тепер хочу бути собою. Щоб любили мене такою, яка я є.