— Будь ласка, доню, змилуйся, вже три дні, як я не їла ані шматочка хліба, і в мене не лишилося грошей,— благала стара жінка продавчиню.
Холодний вітер, ніби голки, пронизував до кісток, обвиваючи старі вулиці міста, наче нагадуючи про часи, коли тут ще жили люди з теплими серцями та щирими поглядами.
Серед сірих стін і облуплених вивісок стояла літня жінка. Її обличчя було вкрите мереживом зіморшок, кожна з яких розповідала історію болю, стійкості та втрачених надій. У руках вона стискала пошарпаний мішок з порожніми пляшками, наче останніми уламками минулого. Очі були вогкі, а сльози повільно скочувалися по щоках, немов не забажали висихати на холодному повітрі.
— Будь ласка, дитино…— прошепотіла вона, ніби листок на вітрі.— Три дні, як я не їла. Не маю жодної копійки… навіть на шматочок хліба.
Її слова зависли в повітрі, але за дверцятами кіоску продавчиня лише байдуже похитала головою. Погляд був холодний, як крига.
— Ну і що? — відповіла вона з дражливістю.— Це пекарня, а не пункт прийому пляшок. Хіба не бачиш? На табличці ясно написано: пляшки здають у спеціальному місці, і тоді дають гроші… на хліб, на їжу, на життя. Що ж ти від мене хочеш?
Стара збентежилась. Вона не знала, що пункт закривається о дванадцятій. Запізнилась. Запізнилась на цю маленьку можливість, яка могла б врятувати її від голоду. Колись вона й подумати не могла збирати пляшки. Вона була вчителькою, освіченою жінкою, з гідністю, яку не втратила навіть у найважчі дні. А тепер… тепер вона стояла перед кіоском, як жебрачка, і відчувала, як гіркий присмак сорому наповнює її душу.
— Ну…— промовила продавчиня, трохи пом’якшивши голос,— вам треба менше спати. Завтра, якщо принесете пляшки рано, приходьте, і я вас нагодую.
— Доню,— благала жінка,— дай хоча б чвертинку бульки… Завтра віддам. Я відчуваю, що ось-ось знепритомнію… Не можу…
Але в очах продавчині не було іскри співчуття.
— Ні,— різко відрізала вона.— Я не благодійниця. Сама ледве зводя кінці з кінцями. Щодня приходять так, як ви, а я не можу нагодувати всіх. Не заважай, черга чекає.
Неподалік стояв чоловік у т
