Марія мандрувала тривожно своєю маленькою квартирою у Львові, стискаючи в руці телефон, де миготіло сповіщення про прострочену оплату. Серце стискалося від тривоги: як тепер годувати сімю, коли її донька та зять тяжіли на її плечах? Все почалося, коли її старша донька, Оксана, котрій було лише девятнадцять, оголосила, що чекає дитину та хоче одружитися.
Раніше Марія працювала разом із колегою, Ганною, мудрою та уважною жінкою. Ганна сама виховувала двох доньок: Оксану, девятнадцятирічну, та маленьку Софійку, якій було лише десять. До цього моменту Ганна не скаржилася. Оксана старанно вчилася у університеті, Софійка блищала у школі. Обидві були слухняні, прикладові, і Ганна пишалася ними, попри всі складнощі самотнього материнства.
Але на другому курсі Оксана зустріла своє перше кохання Андрія. Хлопець був з іншого регіону, але Ганна, познайомившись із ним, схвалила вибір доньки. Андрій здавався добрим, щирим, не з тих, що живуть за рахунок інших. Незабаром закохані вирішили жити разом. Щоб уникнути оренди, вони заселилися до Ганни. Вона не схвалювала цієї поспішності: її доньці було лише девятнадцять, вона мала спершу закінчити навчання, стати самостійною. Але вибору не було.
Ганна жила у трикімнатній квартирі, але кімнати були крихітними, і місця й так не вистачало. Поява Андрія, майбутнього зятя, лише погіршила ситуацію. Ганна змирилася, аж поки не дізналася справжню причину їхнього поспіху: Оксана зізналася, що вагітна і вони хочуть одружитися. Ганні здалося, що земля розступилася під ногами. Її донька, ледь вступивши у доросле життя, вже ставатиме матірю.
Андрій не працював. Як і Оксана, він був студентом денного відділення, і жоден з них не хотів переходити на заочне. Проте вони влаштували розкішне весілля, ніби з голлівудського фільму. Обрали один із найдорожчих ресторанів Львова, запросили юрбу гостей, а Оксана замовила сукню від відомого дизайнера, ніби готувалася до подіуму. Ганна намагалася заперечувати, пояснюючи, що не має таких грошей, але Оксана, поклавши руку на живіт, розплакалася:
Мамо, ти хочеш позбавити онука?
Ганна, стиснувши зуби, заплатила за все. Вона вичерпала заощадження, розкусила «святу корівку» і навіть оформила новий кредит. Вона сподівалася, що після весілля молоді візьмуть на себе відповідальність, знайдуть роботу, стануть самостійними. Але її сподівання розсипалися, як картковий будиночок. Оксана і Андрій залишилися жити в неї, навіть не намагаючись знайти роботу.
Батьки Андрія подарували їм вживану машину. Молоді їздили містом, ніби були у відпустці, поки батьки нареченого оплачували бензин, знаючи, що їхній син без гроша. Але все інше їжа, рахунки, одяг лягало на Ганну. Молоді навіть не знали ціни буханця хліба. Коли Ганна згадувала про витрати, Оксана лише закачувала очі:
Мамо, ми вчимося, що ти від нас хочеш?
Оксана не хотіла ні в чому себе обмежувати. Вона показувала матері каталог дитячих візків та ліжечок наймодніші та найдорожчі моделі. Ганна, зі своєю середньою зарплатою, ледь не знепритомніла.
Оксанко, у мене немає таких грошей! Я ж маю твій кредит за навчання, Софійку треба виховувати
Ти жартуєш? обурилася дівчина. Ти будеш бабусею і такі речі говориш?
Ганну охопила німа лють. Вони самі вирішили завести дитину, але це вона мала її утримувати? Вона тягнула на собі всю сімю, працювала до знемоги, а грошей все одно не вистачало. Кредит за навчання Оксани висів, як Дамоклів меч, Софійка потребувала уваги, а молоді жили, як у казці.
Одного дня Ганна не витримала. Вона повернулася з роботи, виснажена, після догани за запізнення їй довелося купувати продукти для всіх. Вдома її зустріла сцена, що заморозила кров: Оксана й Андрій, регочучи, переглядали журнал із дитячими речами, вибираючи ліжечко вартістю у половину її зарплати. Софійка в кутку малювала мовчки, а в мийці горіла гора брудного посуду.
Я ще й посуд за вас маю мити?! гримнула Ганна, кидаючи пакети на підлогу.
Мамо, ну годі тобі! скрикнула Оксана. Ми ж дитиною займаємося!
Ви чекаєте дитину, але це я за все плачу? Ганна тремтіла від люті. Годі! Або шукаєте роботу, або йдете звідси!
Оксана розридалася, Андрій зблід, але Ганна стояла на своєму. Вона дала їм місяць, щоб знайти хоч якусь підробітку.
Інакше поїдете до батьків Андрія. Нехай вони вас утримують.
Оксана й Андрій намагалися її розжалобити, але Ганна більше не піддавалася на сльози. Вона любила доньку, але розуміла: без меж вони її зруйнують. Софійка,
