Моя донька Соломія — справжня душа компанії. Її щирість і доброта притягують друзів, як мед бджіл. У нашому будинку у Львові завжди повно її приятелів — різного віку, не лише однокласників. Я радію, що вона така товариська, але останнім часом ситуація вийшла з-під контролю, і я ледь не втрачаю терпіння.
Почалося все з того, що Соломія почала запрошувати друзів до нас. На дворі зима, мороз, то я не проти, щоб діти грали в теплі. Раніше вона частувала їх чаєм із печивом, вмикала музику, вигадувала ігри. Мені навіть подобалося, яка вона гостинна. Але тепер вона приводить зовсім незнайомих хлопців, яких я бачу вперше. І їхня поведінка просто шокує.
Нещодавно я повернулася з роботи й застала на кухні двох чужих підлітків. Вони їли борщ прямо з каструлі, яку я готувала на два дні для всієї родини. Від борщу не лишилося й ложки! Вони склали брудні тарілки у мийку й пішли, навіть не попрощавшись. Я була в лютості. Вечеряти нам було нічого, а я надто втомилася, щоб готувати знову.
Я спробувала пояснити Соломії, що не можна приводити незнайомців додому й угощати їх нашою їжею. Печиво, цукерки — будь ласка, але продукти з холодильника — для родини. Соломія спалахнула, звинуватила мене у скупарстві й вибігла з кімнати, грюкнувши дверима так, що аж вікна задзвеніли. Вона замкнулася й відмовилася розмовляти. Я почувалася винною, але що ж було робити?
Я зварила картоплю, пожарених котлет і покликала всіх на вечерю. Соломія демонстративно відмовилася їсти, ніби я їй ворог. Вранці, йдучи на роботу, я попередила: «Їжа на два дні, я пізно повернуся, готувати не буду». Але коли я прийшла опівночі, мій чоловік, Богдан, смажив картоплю на порожній кухні. Соломіїні друзі знову спустошили холодильник. Донька знову замкнулася у кімнаті, не бажаючи пояснюватись.
Я в розпачі. Як до неї достукатися? Вона не слухає, кидає у відповідь безглузді звинувачення: «Ти скупа, ненавидиш моїх друзів!» Може, це перехідний вік? Чи ми з чоловіком щось упустили у вихованні? Я не знаю, як себе поводити. Моє серце розривається: я хочу, щоб донька була щаслива, але не можу терпіти такого безладу.
Я не жадібна, але наш бюджет ледь витримує. Ми з чоловіком працюємо до втоми, щоб прогодувати родину. Я стараюся приготувати щось смачне для своїх, а в результаті годуємо чужих дітей. Моя мати твердить: «Час ремінь у руки взяти!» Але я проти насильства. Хочу вирішити все миром, але як? Соломія не йде на контакт, а я відчуваю, що втрачаю зв’язок із власною дитиною.
Що б ви порадили? Як пояснити Соломії, що її вчинки завдають шкоди нашій родині, не образивши її? Як встановити межі, щоб друзі не перетворювали наш дім на їдальню? Чи стикалися ви з подібним? Діліться порадами — я ледь не впадаю у відчай.
