– Мама казала, щоб ти свої рахунки сама сплачувала крикнув чоловік
Орися стояла перед великим дзеркалом у спальні, розподіляючи крем по обличчю. Теплий липневий ранок лише розпочинався, а в квартирі вже стояла задушлива спека. За вікном сонце палило асфальт у центрі Києва, а в будинку трохи охолоджував кондиціонер.
Знову новий крем? запитав Ігор, піднімаючи погляд від газети.
Не новий, спокійно відповіла Орися. Той самий, що і місяць тому.
Ігор кивнув і знову занурився в читання. Такі короткі діалоги вже стали звичними в їхньому житлі. Ігор часто цікавився, на що витрачає дружина, проте не ставив обмежень. У сімї гроші спільні, і кожен витрачає за потребою.
Орися працювала бухгалтером у великій будівельній компанії. Зарплата була стабільна і досить хороша. Ігор слюсар на заводі отримував трохи менше, але теж непогано. Разом вони жили комфортно: один раз на рік могли поїхати у відпустку, а дрібні радощі щодня знаходилися в кишені.
З початку шлюбу Орися звикла самостійно оплачувати свої потреби. Не тому, що Ігор на це наполягав, а тому, що здавалося правильним. Шампунь, бальзам, косметика, одяг усе жінка купувала сама, і Ігор не заперечував, вважаючи це природнім.
Сьогодні йду до майстра манікюру, сказала Орися під час сніданку.
Добре, відповів чоловік, намазуючи хліб маслом. Я після роботи з Толею підемо в гараж, подивимось на мотор.
Они говорили як звичайна українська пара. Орися вже три роки щотижня записана до манікюриста руці мають виглядати охайно, особливо на роботі, де вона спілкується з клієнтами.
Ігор ніколи не критикував ці походи. Навпаки, він пишався своєю гарною дружиною. Орися дійсно піклувалася про себе: спортзал два рази на тиждень, регулярні візити до косметолога, якісний одяг. У 35 років виглядала молодше.
Перші тривожні нотки почалися після візиту свекрові. Валентина Петрівна приїхала на вихідні, як завжди. Жінка була владною і не соромилась висловлювати свою думку.
Орися знову в салон збирається? запитала вона, коли невестка зійшла в душ.
Так, до майстра манікюру, відповів Ігор.
Щотижня? Валентина Петрівна похитала головою. Не надто?
Мам, а що з того? Орися працює, може собі дозволити.
Може, звісно, погодилася вона. Тільки навіщо так часто? Я усе життя нігті сама фарбувала і нормально виглядала.
Ігор лише пожал плечима. Раніше він не замислювався про частоту візитів дружини.
А косметика у неї яка дорогенька! продовжувала свекруха. У ванній бачив, баночки по три тисячі гривень стоять.
Мам, а що це має до справи? трохи роздратовано сказав Ігор.
Тому що гроші у нас спільні. Ти працюєш, втомлюєшся, а ці гроші йдуть на дурниці.
Розмова закінчилася, а сумніви залишились. Ігор почав помічати, куди йдуть витрати дружини, просто тому, що слова Валентини закотилися в голові.
Дійсно, Орися купувала дорогі засоби: креми, сироватки, маски все це обходилося недешево. Одяг теж був не найдешевший, хоч і не брендовий, а якісний.
Навіщо тобі три пари літніх туфель? запитав Ігор одного разу, побачивши нову покупку.
Як навіщо? здивувалась Орися. Різні кольори, під різний гардероб.
Можна було би одні універсальні купити.
Можна, погодилась вона. Але мені подобаються ці.
Ігор мовчав, а в серці наростало легке роздратування. Раніше він не приділяв уваги жіночим покупкам, а тепер здавалось, що Орися витрачає занадто багато.
Наступний візит свекрові погіршив ситуацію. Валентина Петрівна приїхала в середину літа, коли спека була нестерпна.
Ти її повністю розбалував, заявила вона за вечерею, коли Орися готувала.
Яку розбаловку? Квартира чиста, Орися готує добре, відповів Ігор.
Завжди справ справи вистачає, відмахнулася Валентина. А гроші на вітер летять. Порахуй, скільки в місяць на салони йде.
Ігор задумався. Дійсно, ніколи не рахував. Манікюр півтори тисячі гривень щотижня, отже шістсот гривень? Ні, шістнадцять сотень, тобто шість тисяч на місяць. Косметолог раз на два тижні, три тисячі за процедуру, ще шість тисяч. Всього дванадцять тисяч гривень на красу.
Багато, визнав Ігор.
Ось саме, кивнула свекруха. А ти мовчиш. Жінку треба направляти, а не піддавати всім капризам.
Тієї ночі Ігор вперше уважно подивився на сімейний бюджет. Орися дійсно витрачала на себе значну суму, хоча і сама заробляла небагато менше його.
Орисо, можемо поговорити? запитав він, коли свекруха вже поїхала.
Звісно, відповіла вона, ставлячи чисте посуд у шафу.
Ти не думала, що занадто часто ходиш у салони?
Ориса зупинилася, дивлячись на чоловіка.
У якому сенсі занадто часто?
Щотижня манікюр, косметолог Може, рідше?
Навіщо? здивувалась вона. Мені подобається виглядати гарно. Гроші є.
Гроші є, але можна і економніше, обережно сказав Ігор.
Економніше? нахмурилась вона. На чому ти економиш? На пиві з друзями? На рибалці? На нових інструментах для гаража?
Ігор відчув, як розжарюються щоки. Він ніколи не вважав свої витрати зайвими.
Це інше, пробурмотав він.
Чим саме інше? не відступала Орися.
Це чоловічі потреби.
А мої не потреби? голос Ориси став холоднішим.
Не те, що не потреби, а Ігор запнувся, не знаючи, як пояснити.
Добре, коротко сказала вона і вийшла з кухні.
Розмова залишила неприємний осад. Ігор відчував незручність, а слова мами не спадали з голови. Можливо, Валентина Петрівна мала рацію? Можливо, Ориса дійсно перебільшує?
З часом зауваження стали щоденними. Ігор помічав нову помаду в косметичці, коментував новий манікюр.
Знову в салон? запитав він, коли бачив, що вона збирається.
Так, коротко відповіла Ориса.
А у нас ЖКГ не сплачено.
Тож сплачу, здивувалась жінка.
А гроші де? Ти на красу витратила.
Ориса замовкла з сумкою в руках.
Що за краса? Манікюр півтори тисячі, ЖКГ вісім. Що спільного?
Тому що ти витрачаєш на дурниці, буркнув Ігор.
Дурниці? тихо спитала вона.
Не дурниці, а можна і без цього обійтись, сказав Ігор.
Ориса мовчки пішла. Ігор залишився, відчуваючи себе переможцем. Але перемога була порожньою: Ориса стала замкненою, відповідала однословно і перестала просити гроші на салони. Спочатку Ігор радів, потім занепокоївся.
Ти кудись ходиш? запитав він, помітивши свіжий манікюр.
Ходжу, відповіла Ориса.
На які гроші?
На свої.
Які свої? У нас спільний бюджет.
Тоді не зовсім спільний, спокійно сказала вона.
Ігор не зрозумів, про що йдеться, але не сперечався. Головне, що вона більше не витрачала сімейні гроші на зайве.
Але незабаром Ориса відмовилася навіть переводити гроші на косметолога.
Не буду переводити на дурниці, сказала вона.
Які дурниці? не зрозумів Ігор.
Ти ж сам казав, що це дурниці.
Я мав на увазі твої походи в салон!
А я маю на увазі твої візити до масажиста, спокійно відповіла вона.
У мене немає масажиста! обурився Ігор.
Є, кожні два тижні, три тисячі за сеанс.
Ігор збентежився. Він ходив до масажиста вже півроку, бо спина боліла, і лікар радив лікувальний масаж.
Це лікування! виправдався він.
А мій косметолог теж лікує, парувала Ориса. Проблемна шкіра вимагає професійного догляду.
Це не одне і те саме!
Чому? щиро здивувалась вона. Ти лікуєш спину, я лікую шкіру. У чому різниця?
Ігор відчув, як логіка втікає. Та відступати не хотів.
Це різні речі, вперто повторив він.
Добре, погодилась Ориса. Тоді плати за масаж сам.
З того часу вона відмовлялась переводити гроші на все, що вважала необовязковим. Нові навушники для Ігоря? Нехай купує сам. Кава з друзями? За свій рахунок.
Що з тобою? спитав Ігор після ще одного відмовлення.
Нічого особливого, відповіла Ориса. Просто не хочу тратити на дурниці.
Які дурниці? Кава з друзями це нормальне спілкування!
А манікюр це ненормальний догляд?
Ігор замовк. Поступово він розумів, що вона застосовує його ж логіку проти нього.
Кульмінація настала в кінці липня під час вечері. Ігор тримав новий смартфон, який купив вчора. Старий ще працював, та хотілося новіший.
Скільки коштував? запитала Ориса.
Тридцять пять тисяч гривень, відповів чоловік, не відриваючись від налаштувань.
Дорого. Навіщо замінював?
Старий затримував, а цей швидший.
Зрозуміло, кивнула вона і продовжила їсти салат.
Ігор відчув підступ у її спокої, та не звернув уваги. Зате наступного дня виявив, що не може оплатити карткою в магазині на рахунку не залишилося грошей.
Орисо, куди поділися гроші? спитав він вдома.
Які гроші? здивувалась жінка.
З загального рахунку. Там мало бути сорок тисяч.
Мало, погодилась Ориса. Але мама казала, щоб ти свої рахунки сам сплачував. Я не повинна.
Ігор застиг з відкритим ротом. Фраза прозвучала, наче відлуння його власних слів, сказаних кілька місяців тому.
Що ти сказала? переспросив він, не вірячи.
Те, що ти мені казав, спокійно відповіла Ориса, продовжуючи їсти. Мама казала, щоб ти свої рахунки сам сплачував. Я не повинна.
Чия мама? збентежився Ігор.
Моя, без емоцій сказала вона. Точно так само, як твоя мама казала мені платити за себе.
Ігор відчув, як земля під ногами зникає. Ніколи не думав, що його власні слова повернуться йому в такий спосіб.
Але це ж різне! намагався він заперечити.
Чому різне? підняла Ориса очі від тарілки. Телефон за тридцять пять тисяч це необхідність, а манікюр за півтори дурниця?
Телефон потрібен для роботи!
А манікюр потрібен для роботи. Я ж спілкуюсь з людьми, підписую документи.
Ігор зрозумів, що логіка не на його боці, та не хотів відступати.
Орисо, давай не будемо сваритися через дурниці.
Через дурниці? перепитала вона, відкладуючи вилку. Тобто коли ти обмежуєш мої витрати це принциповий крок, а коли я застосовую ті ж правила до тебе Ігор зрозумів, що справжня свобода це взаємна повага і спільна відповідальність.
