Мама залишилася з трьома дітьми на вулиці! Наш тато забрав у мами всі гроші від продажу квартири й утік.
До 38 років мама з татом не могли мати дітей. Лікарі розводили руками й казали, що все добре, але не знали, в чому проблема. З часом мама майже змирилася, вирішивши, що так їй судилося жити без дітей. Тато ж ніколи з цього приводу не переживав, постійно повторював: «Не переймайся, нічого страшного». Здавалося, діти йому зовсім були не потрібні.
Мама втрачала надію, але все ж продовжувала молитися, щоби Господь послав хоча б одну дитину. І ось сталося диво народилася я.
Маминої радості годі було описати словами. Але на той момент тато вже став дратівливим, злився, коли я ночами плакала. Через рік у мами народилися ще два братики-близнюки. Мама дякувала Богу з усього серця, нарешті відчувши себе щасливою жінкою мамою. А тато? Діти, як зрозуміла тепер, його зовсім не цікавили. Він вирішив вдатися до шахрайства.
Він переконав маму продати квартиру, мовляв, нам потрібна більша. План був такий: продамо цю квартиру, купимо більшу, а на решту грошей візьмемо кредит. Мама, довірившись, погодилася. Щойно тато отримав гроші одразу зник. Де він тепер досі жодної звістки.
Так ми з мамою й трьома дітьми залишилися на вулиці. Куди було йти? Мама привела нас до своїх батьків. Так ми й жили всі разом: четверо нас і бабуся з дідусем у двокімнатній квартирі. Після цього мама зовсім втратила віру в чоловіків і стосунки. Щодня працювала, щоб прогодувати й одягти нас нелегка то справа.
Так і жили кілька років. Згодом померла спершу бабуся, потім дідусь стало трохи вільніше. Якось мама пішла з нами в парк, на дитячий майданчик. Літо було. Там до мами підійшов чоловік її віку, почав знайомитися. Мама йому довго відмовляла, не хотіла навіть дати номер телефону. Але ми ходили в парк ще не раз і зрештою вона погодилася. Вони почали зустрічатися, пішли разом на побачення.
Через два місяці ми переїхали у простору трикімнатnu квартиру разом з Олегом. Він став нам вітчимом. Сказати, що з того часу наше дитинство було щасливим це нічого не сказати. Олег став справжнім татом: ми разом раділи успіхам і переживали невдачі. Тепер, коли ми вже дорослі, теж називаємо його татом.
От така наша історія. Жінка з дітьми це не кінець. Є надія знайти щастя. Мій рідний тато втік від мами і нас, а Олег, як справжній чоловік, прийняв нас і зробив щасливими.
