Ранок почався, як і завжди, у нашій крихітній квартирці на Подолі. За вікном ще темно, лише глухий гуркіт

Люди минали повз: хтось поспішає, хтось йде повільно, та майже ніхто не зупиняється «Я вже не рахую дні.

Олена ніжно стискала малесеньку руку своєї дворічної дочки Ганну, коли вони ступали на поріг міського

Того дня, коли ми хоронили мою дружину, легенький дощ спокійно падало. Той маленький чорний парасолик

Головне вийти в щасливий шлюб. Добрий чоловік запорука спокійного життя, повторювала мати, коли виховувала

Чекаючи, коли з вечірнього потоку вулиці готують нову партію ароматного чаю з чебрецем, Зоряна сиділа

17червня, субота. У мене сьогодні шістдесят літ така цифра змушує відчути себе ніби на святковій сцені.

Як це заслаб? У якому він стані? здивувалась свекруха. У сплячому. Та нічого, температура мізерна, всенормально

Колеса потяга відбивали ритм мого довгоочікуваного відпочинку. Три місяці я відклада́ла на цю подорож

Ти що, Сергію? Ми вже десять років одружені! Яка коханка? Мені й тебе вистачає! Соломія стояла, не в