Ось адаптована історія: Я просто хотіла бути щасливою Оксана відкинула ковдру, перевернула подушку на

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка перехопило подих, і в очах зайшкряблилися сльози.

**Таємниця старої фотографії** Микола та Олеся навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим.

Оксана Романчук була слухняною дитиною. Вчилася добре, мамі з бабусею клопоту не завдавала.

Тайна старої фотографії Микита й Олеся вчилися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічого незвичайного.

— Як це не можете? Це ж ваша мати. Ви плакали у неї в палаті, а тепер не хочете хоронити? — Оксана задихнулася

У сюрійний сон, де логіка ковзала, ніби масло по сковороді, Остап зупинив свій “ЗАЗ”

**Щоденниковий запис** Якось не спалося. Відкинула ковдру, перевернула подушку на прохолодніший бік

Олег зупинив авто. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцеві на заправці й пішов у будівлю.

Був повільний вівторковий день, коли він зайшов — пан Богдан, наш тихий постійний відвідувач.