Колись давно, у маленькому місті над Дніпром була дівчина на ім’я Соломія Коваленко. Вона мчала

— Молодий чоловіче, ви мою машину зачепили! — на тротуарі стояла струнка жінка, закутана в біле шубеня.

Його колишня «Дякую тобі, Олеженьку! Не знаю, як би я без тебя впоралася», — замиготіло сповіщення на

— Ви йдіть попереду, а я під’їду. — Ти де? — На дачі. Мама попросила відвезти. На дачі.

– Ми вас для того й вирощували. – Я вам більше всіх дала, отже, й допомоги маю більше отримувати.

Отака доля: подорож до рідного дому Морозного грудневого ранку Наталка та її чоловік Тарас вирушили до

Чуже лист — Перебирав тут старі речі, — сказав Іван Степанович, — і знайшов на горищі листа… — А я пам’ятаю

– Що за звичка їсти з телефоном у руках?! Або поклади телефон, або вийди з-за столу! — вкотре гукнув

Вдаривши по металевій головці будильника, Лена Риба встала з ліжка й босими ногами поплелася на кухню.

**Несподівано заручена** Олена бігла торговим центром із купою пакетів, обганяла людей на ескалаторі