Ось адаптована історія для української культури: Біля дверей ветеринарної клініки сиділа сіра кішка.

Минув рік з того дня, як її єдиний син, Тарас, пішов із життя. Похорон був тихим, але біль Марії залишався

“Бачу тебе, не ховайся. Що ти робиш у нашому підїзді?” кішка провинувато підняла очі, обережно

Олена повільно ступила на ідеально підстрижений газон, ніби виходила на сцену. Кожен її рук був вимірений

Сірий котик сидів біля дверей ветеринарної клініки. Він плакав, а біля його лап лежав крихітний кошеня

**Щоденниковий запис** Листопад віяв так, ніби різкою шкіру дратував, а від річки тягло холодом, що аж

Тієї ночі, коли я вийшов на вулицю, я не знав, куди мене приведе дорога. Мій чемодан здавався важким

Олена повільно ступила на ідеально підстрижений газон, ніби виходила на сцену. Кожен її рук був вимірений, холодний.

Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало

Записи у щоденнику Нещодавно до мене зайшов друг на каву, ми сиділи та розмовляли про життя.