Валентина крокувала по вогкій ранковій Одесі до своєї невеликої лавки біля Привозу. Свіже повітря пронизувало

Коли невістка сказала при всіх, що “вже не обов’язково приходити так часто”

Замерзле кошеня з непримітною мордочкою прибилося до сільського магазину і жалібно просило допомоги Біля

Той світанок був схожий на спогад, якого ніколи не було. Київ дрімав у тумані, а в нашій маленькій кухні

Пробач мене, синочку. Це історія однієї неблагополучної, як люблять казати сусіди, сімї з Черкас.

Більшу частину свого дорослого життя я, Оксана Яремчук, вірила, що моя майбутня історія буде вплетена

Копія дружини Ти впевнена, що тобі буде зручно? спитала Лідія, стоячи у дверях з торбою через плече і

Слухай, друже, розкажу тобі, як Маринка опинилася там, де її, здається, життя чекало давно.

– А для чого ти приїхала? Валентина стоїть у дверях, не відступає. Тримає руки на косяку, наче

ОСТАННІЙ ПРОМІНЬ На завідувачку терапевтичного відділення звертали увагу всі: чоловіки поглядали з цікавістю