Було це давно, ще тоді, коли Київ починав прокидатися у туманних ранках, а я щоранку чув знайомий звук блендера.
Останнє бажання «Ні, не повернусь я вже додому – важко видихав Євген, скривившись від болю. –
Ганно Степанівно, чесно, я зараз не можу, мені дуже погано, Марічка ледве вимовила ці слова, прикриваючи
Вона увійшла без дзвінка, тримаючи щось, що ледь ворушилося. Ганна зайшла без попередження.
Останнє прохання Ні, додому я вже не повернусь тужно зітхав Євген, корчившись від болю. І Несторія більше
Під гнітом чужих очікувань У надреальному світі нічного Києва, просто поміж срібних дахів, де ліхтарі
Уяви собі, розповім тобі одну історію, яка реально змушує подивитись на людей інакше. Було це в самому
Мене звати Роман. Я вже двадцять років працюю на стійці знайдених речей та багажу на Київському залізничному вокзалі.
Коли я тільки взяла чашку кави й хотіла поставити її на стіл, у мене в горлі зявився клубок.
Запах дому для літніх людей Ти знаєш, чим від тебе пахне? Домом для старих. Камфорою і старістю.