– Ти не дружина, ти служниця. У тебе навіть дітей немає!
– Мамо, Олена поживе з нами. Ми ремонтуємо квартиру, там зараз неможливо жити. У нас вільна кімната, чому їй сидіти в пилюці? – сказав чоловік Олени.
Чоловіка ідея не бентежила, чого не скажеш про його дружину і маму. Свекруха не терпіла невістку.
– Я мушу працювати, не можу тут залишатися, – прошепотіла Олена.
Дружина працювала віддалено, їй потрібен був спокій і тиша. Сергій був весь день на роботі, тож із свекрухою під одним дахом сидіти було непросто. А Олена звикла бути сама вдома.
Олена подивилася на свекруху й не знаходила слів. Свекруха не хотіла приймати Олену у свій дім, але, схоже, іншого шляху не було. Сіли до столу.
– Олено, подай, будь ласка, свій фірмовий салат, – попросив Сергій.
– Сергію, не їж цю хімію. Я зробила тобі інший, він корисніший, – зітхала свекруха.
Олена змінила вираз обличчя. Її чоловік мав алергію на помідори – хіба свекруха могла про це забути? Вона ще з дитинства не звертала уваги, казала, що до лікарів нема чого бігати, дам таблетку – минеться.
– У нього алергія. Чому ти поклала помідори у салат? – запитала Олена.
– Що ти вигадуєш? Один помідор – нічого страшного не буде, – відмахнулася свекруха.
– Йому ж буде зле!
– Олено, заспокойся вже. В нього нема алергії. Рідна матір краще знає свою дитину, ніж ти.
– Я – його дружина. Я піклуюся про чоловіка.
– Ти не дружина, ти служниця. Дітей навіть нема! От будуть – тоді поговоримо.
Олена підхопилася зі столу і втекла до спальні. Свекруха завжди боляче влучала словами. Сергій кинувся втішати дружину.
– Сергію, мені шкода. Краще я піду до батьків. Або до офісу. Я не зможу жити з твоєю мамою.
– Дозволь мені з нею поговорити. Вона перестане!
– Ні, ми ж мільйон разів це проходили. Ми не порозуміємось під одним дахом.
Довелося на певний час орендувати житло, аби уникнути чергового сімейного скандалу. Свекруха, звичайно, була незадоволена, але іншого виходу не було. А Олена не могла натішитися, що має такого доброго і уважного чоловіка. Ти не дружина, а служниця! Дітей у тебе немає! Багато років минуло, але цей вечір мені досі стоїть перед очима.
На нашому весіллі мій друг, Олег, оголосив: «Цей танець для жінки, яку я таємно кохав останні десять років».
Вибачте за те, як усе склалося. Михай, ти впевнений, що взяв усе? Не хочеш ще раз перевірити?
“Мати моєї дружини — багата, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” — радів мій друг.
Мій товариш Антон завжди мріяв жити у розкоші за чужий рахунок. Він дуже намагався сподобатися дівчині з заможної родини. Я бачив, що він її не кохає, й від такого шлюбу нічого доброго не вийде. Але Антон був впевнений: багата дружина — це його ключ до щасливого і безтурботного життя. Можливо, в це можна було б повірити, якби сама дівчина знала, як заробляти гроші. Виявилось, сім’я дівчини має достаток завдяки матері, яка володіє кількома великими магазинами в місті.
Я намагався відговорити друга:
— Ти ж не думаєш, що вони будуть утримувати ледаря? Добре бути незалежним і мати роботу.
— Та ну, перестань. У нас дитина на підході. Вони мені повністю довіряють! — радів друг.
Я його не розумів. Так чинити з дівчиною неправильно. Це просто нечесно. Чоловік повинен працювати і утримувати свою сім’ю.
Через деякий час я задався питанням, як у них справи. Запитав, де працює. Виявилося: ані він, ані його дружина нічим не займаються — сидять удома. Цілий день грають у комп’ютерні ігри, дивляться телевізор чи сплять. Мама їх годує. Навіть трохи позаздрив — Антон досяг свого.
— Мама дружини — багата, нам ніколи не доведеться працювати, — з гордістю ділився Антон.
Можливо, так тривало б і далі, але почалися проблеми з бізнесом: доходи впали у кілька разів. Мама запропонувала дочці й зятю роботу.
Від останньої нашої зустрічі минув місяць, коли зателефонував Антон і стривоженим голосом попросив позичити п’ять тисяч гривень на два тижні.
— Шукаю роботу. Пройду співбесіду, отримаю аванс і поверну тобі гроші. Ми зовсім на мілині, — сумно повідомив хлопець.
Так завершилося його безтурботне життя. Відтоді вони з дружиною працюють. Гроші повернув, і це все щодо багатої родини. Не потрібно розраховувати на когось — потрібно бути самостійним і незалежним. Тоді можна почуватися захищеним і щасливим. “Мати моєї дружини забезпечена, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” радів мій друг.
Коли я їхала додому на різдвяні свята, мене зірвала серйозна автокатастрофа. «Якщо вона помре, дайте знати.
Мій син подзвонив мені: «Тато, минулого тижня переїхали в інший регіон. Марина захотіла окреме житло».
Треба було раніше підготуватися до народження дитини! Мій вихід із пологового був незабутнім, розповідає
Незважаючи ні на що Життя наше непередбачуване, не питає, чи готові ми до його ударів. Воно вдаряє без
08.10.2025 Ранкове сонце просипалося крізь вишиванкові штори мого сільського кухонного вікна, розмальовуючи
Мам, ти не розумієш! Межа між ними вже зникла, вона навмисно завагітніла, щоб тримати його під каблуком
