Тієї ночі, коли я вийшов на вулицю, я не знав, куди мене приведе дорога. Мій чемодан здавався важким

Олена повільно ступила на ідеально підстрижений газон, ніби виходила на сцену. Кожен її рук був вимірений, холодний.

Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало

Записи у щоденнику Нещодавно до мене зайшов друг на каву, ми сиділи та розмовляли про життя.

Моя матір і сестра бачили в мені лише джерело грошей вони ніколи по-справжньому не цікавилися мною.

Коли я вийшла на вулицю тої ночі, не знала, куди мене приведе шлях. Валіза видавалася важкою, наче набита

“Залишимо її тут, нехай сама здохне!” говорили вони, кидаючи бабусю в сніг. Лиходії не зрозуміли

**На полях мого часу** Нещодавно до мене завітав друг на каву. Сиділи, розмовляли про життя.

**Щоденник** Мені було десять років, коли я зрозуміла: ті, хто дарує тобі життя, не завжди залишаються поруч.

Рік минув з того дня, як її єдиний син Олексій пішов у вічність. Похорон був тихим, але біль Марії залишився