ZigZag

Дзвінок у телефоні моєї невістки змінив мої плани допомогти молодій родині знайти власне житло Я живу сама в затишній однокімнатній квартирі в центрі Києва. Після смерті чоловіка п’ять років тому мені у спадок від тітки дісталася ще одна двокімнатна квартира — не в такому престижному районі, але з гарним плануванням. Я здавала її в оренду охайним молодим людям, щомісяця забирала плату й перевіряла стан оселі — жодних нарікань за два роки. Коли мій син одружився, він разом із дружиною вирішив жити окремо — орендували житло й почали відкладати на перший внесок іпотеки. Я не перечила, хоч у перспективі планувала віддати їм “тітчину” квартиру, а потім уже нехай роблять із нею, що заманеться: продають, ремонтують на свій смак тощо. Через рік після весілля у них народився син, і з появою онука я ще більше утвердилася у своїх намірах оформити документи на сина. Але тиждень тому мої плани різко змінилися. Це сталося після мого 60-річчя. Я захотіла влаштувати справжнє свято для себе: замовила залу в ресторані, запросила друзів і знайомих, а також сина з невісткою. З невісткою у нас стосунки непогані, вона емоційна — буває, що проявляє негатив, і в мій бік теж, але я все сприймаю крізь призму молодості. Однак те, як вона поставила мене перед гостями, докорінно змінило моє ставлення. Син і невістка прийшли з дитиною. Через шум у ресторані невістка попередила, що затримаються ненадовго, — я з розумінням поставилася до цього. Коли збиралися вже йти, невістка не могла знайти телефон. Я дзвонила їй, щоб полегшити пошуки. Гості звернули увагу на метушню, у залі стало тихіше — і тут із підвіконня пролунало шалене гарчання й гавкіт собаки! Усі обернулися, невістка залилася плямами, підбігла, схопила телефон та вимкнула дзвінок. Гості, які мене добре знали, поглядали то на неї, то на мене — вже брат узяв ситуацію під контроль: зазвучала музика, він підняв тост, але, як кажуть, «осад залишився». Увесь вечір я помічала, як люди перешіптуються щодо “оригінального” рінгтона, який невістка виставила на мій номер. Наступного дня я попросила сина пояснити, адже він точно не раз чув той собачий гавкіт, але син віджартувався, мовляв, нічого особливого. З того часу я не підтримую з ними зв’язку, а питання з передачі житла відклала до кращих часів у наших стосунках. Я б хоча б хотіла почути елементарні вибачення від сина й невістки. Якщо вони вважають мене собакою — ну що ж, їхнє право…

Дзвінок у телефоні моєї невістки вплинув на мої наміри допомогти молодій родині з житлом Було це давно

Без категорії

На різдвяній вечері у сина він поглянув на мене і сказав: «Цього року Різдво лише для найближчих, без тебе буде краще», і поки я ще була в шоці, всі підняли келихи, і раптом моя телефона зателефонувала з невідомого номера, кажучи,

Колись, у різдвяну ніч, коли я сиділа за столом у будинку сина, Олександра, він підвів мене і сказав

Непокірні тарілки: три дні випробувань на терпіння.

Непомиті тарілки: три дні випробувань терпіння.Йонас мив посуд. Три дні він страждав, а жодна тарілка

Без категорії

На дні народження мого сина він взяв мікрофон і оголосив: “Мій тесть оплатив усе — моя мама навіть не купила торт!

На святкуванні мого сина я розвязала мікрофон і сказала: «Мій зять оплатив усе моя мама навіть за торт

Без категорії

0121

– Ти не дружина, ти служниця. У тебе навіть дітей немає! – Мамо, Олена поживе з нами. Ми ремонтуємо квартиру, там зараз неможливо жити. У нас вільна кімната, чому їй сидіти в пилюці? – сказав чоловік Олени. Чоловіка ідея не бентежила, чого не скажеш про його дружину і маму. Свекруха не терпіла невістку. – Я мушу працювати, не можу тут залишатися, – прошепотіла Олена. Дружина працювала віддалено, їй потрібен був спокій і тиша. Сергій був весь день на роботі, тож із свекрухою під одним дахом сидіти було непросто. А Олена звикла бути сама вдома. Олена подивилася на свекруху й не знаходила слів. Свекруха не хотіла приймати Олену у свій дім, але, схоже, іншого шляху не було. Сіли до столу. – Олено, подай, будь ласка, свій фірмовий салат, – попросив Сергій. – Сергію, не їж цю хімію. Я зробила тобі інший, він корисніший, – зітхала свекруха. Олена змінила вираз обличчя. Її чоловік мав алергію на помідори – хіба свекруха могла про це забути? Вона ще з дитинства не звертала уваги, казала, що до лікарів нема чого бігати, дам таблетку – минеться. – У нього алергія. Чому ти поклала помідори у салат? – запитала Олена. – Що ти вигадуєш? Один помідор – нічого страшного не буде, – відмахнулася свекруха. – Йому ж буде зле! – Олено, заспокойся вже. В нього нема алергії. Рідна матір краще знає свою дитину, ніж ти. – Я – його дружина. Я піклуюся про чоловіка. – Ти не дружина, ти служниця. Дітей навіть нема! От будуть – тоді поговоримо. Олена підхопилася зі столу і втекла до спальні. Свекруха завжди боляче влучала словами. Сергій кинувся втішати дружину. – Сергію, мені шкода. Краще я піду до батьків. Або до офісу. Я не зможу жити з твоєю мамою. – Дозволь мені з нею поговорити. Вона перестане! – Ні, ми ж мільйон разів це проходили. Ми не порозуміємось під одним дахом. Довелося на певний час орендувати житло, аби уникнути чергового сімейного скандалу. Свекруха, звичайно, була незадоволена, але іншого виходу не було. А Олена не могла натішитися, що має такого доброго і уважного чоловіка.

Ти не дружина, а служниця! Дітей у тебе немає! Багато років минуло, але цей вечір мені досі стоїть перед очима.

Без категорії

044

На нашому весіллі чоловік сказав: “Цей танець для жінки, яку я таємно кохав усі десять років.” Потім він пройшов повз мене і запросив на танець мою сестру.

На нашому весіллі мій друг, Олег, оголосив: «Цей танець для жінки, яку я таємно кохав останні десять років».

Вибачаюсь за те, як все сталося

Вибачте за те, як усе склалося. Михай, ти впевнений, що взяв усе? Не хочеш ще раз перевірити?

Без категорії

073

“Мати моєї дружини — багата, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” — радів мій друг. Мій товариш Антон завжди мріяв жити у розкоші за чужий рахунок. Він дуже намагався сподобатися дівчині з заможної родини. Я бачив, що він її не кохає, й від такого шлюбу нічого доброго не вийде. Але Антон був впевнений: багата дружина — це його ключ до щасливого і безтурботного життя. Можливо, в це можна було б повірити, якби сама дівчина знала, як заробляти гроші. Виявилось, сім’я дівчини має достаток завдяки матері, яка володіє кількома великими магазинами в місті. Я намагався відговорити друга: — Ти ж не думаєш, що вони будуть утримувати ледаря? Добре бути незалежним і мати роботу. — Та ну, перестань. У нас дитина на підході. Вони мені повністю довіряють! — радів друг. Я його не розумів. Так чинити з дівчиною неправильно. Це просто нечесно. Чоловік повинен працювати і утримувати свою сім’ю. Через деякий час я задався питанням, як у них справи. Запитав, де працює. Виявилося: ані він, ані його дружина нічим не займаються — сидять удома. Цілий день грають у комп’ютерні ігри, дивляться телевізор чи сплять. Мама їх годує. Навіть трохи позаздрив — Антон досяг свого. — Мама дружини — багата, нам ніколи не доведеться працювати, — з гордістю ділився Антон. Можливо, так тривало б і далі, але почалися проблеми з бізнесом: доходи впали у кілька разів. Мама запропонувала дочці й зятю роботу. Від останньої нашої зустрічі минув місяць, коли зателефонував Антон і стривоженим голосом попросив позичити п’ять тисяч гривень на два тижні. — Шукаю роботу. Пройду співбесіду, отримаю аванс і поверну тобі гроші. Ми зовсім на мілині, — сумно повідомив хлопець. Так завершилося його безтурботне життя. Відтоді вони з дружиною працюють. Гроші повернув, і це все щодо багатої родини. Не потрібно розраховувати на когось — потрібно бути самостійним і незалежним. Тоді можна почуватися захищеним і щасливим.

“Мати моєї дружини забезпечена, ми ніколи не будемо потребувати роботи!” радів мій друг.

Без категорії

037

На шляху додому на День подяки я потрапив у серйозну автомобільну аварію.

Коли я їхала додому на різдвяні свята, мене зірвала серйозна автокатастрофа. «Якщо вона помре, дайте знати.

Без категорії

Мій син подзвонив і сказав: “Мамо, минулого тижня ми переїхали в іншу область. Моя дружина каже, що їй потрібен особистий простір.” Я замерла на п’ять секунд, потім відповіла: “Все добре, сину. Бажаю удачі.

Мій син подзвонив мені: «Тато, минулого тижня переїхали в інший регіон. Марина захотіла окреме житло».