10 березня
Суботній вечір, надворі ще відчутно зимно, але сонце вже рідко тішить. Сиджу вдома у своїй затишній київській квартирі, гортаю анкети на сайті знайомств із чашкою гарячого чаю та шматочком халви. Такі рутинні заняття, але часом саме вони наганяють несподівані думки та відкриття.
Дивно, як багато інформації можна дізнатися про людину зі звичайного рядка в профілі не з вилизаного фото біля чорного Мерседеса на столичній парковці і не з нескінченного переліку побажань стосовно майбутньої супутниці, а лише з короткої фрази тієї, що часто лишається непоміченою, але насправді може сказати більше за будь-які псевдовислови.
«Шукаю жінку без матеріальних труднощів».
Саме ця фраза впала мені в око, коли я зовсім без ентузіазму клацала профілі. На фото звичайний чоловік, нічого величного: не засмаглий, не надмірно доглянутий, добрий погляд, охайна сорочка, без підозрілих деталей. Нехай буде Богдан, йому 45.
Я зазвичай таке просто ігнорую. Зазвичай це означає: Я не збираюся нічого вкладати, тож сподіваюся, що ти у всьому на своїх двох. Але цього разу в мені прокинувся дух дослідниці. Захотілось знати що криється за такими словами? І чому людина з таким простим виглядом прямо заявляє про це?
З цієї цікавості народився цей запис. Ми домовились побачитись.
***
Перше враження у мене було стерильність і якесь приховане напруження
Богдан запропонував прогулятись у парку ім. Тараса Шевченка. Класика для тих, хто не хоче витрачати гроші на філіжанку кави з незнайомкою. Мені таке підходить, погода чудова.
Я прийшла точно у призначений час, і він теж: не хвилиною пізніше, не раніше. Тоді це здалося мені гарною рисою, але вже при першій розмові зрозуміла: ця пунктуальність не впевненість у собі, а звичка слухатись і не викликати зайвих питань. Богдан стояв біля входу, вирівнявшись мов на шкільній лінійці, у бездоганних темно-синіх брюках, ніби тільки з прасувальної дошки.
Вітаю, сказав він, швидко окинувши мене поглядом, затримавшись на пальті й сумці. Я одразу зрозуміла: оцінює, чи не помітно в мені якихось фінансових проблем.
Пройшли алеєю, балачка почалась із банального: про погоду, пробки на мостах, втому від роботи. Богдан говорив красиво, надто книжково, ніби в душі боявся здатися недостатньо розумним.
***
Початок співбесіди на посаду зручна жінка
Як тільки визначили межі ввічливості, він різко перейшов до суті:
А де ви працюєте?
Головна бухгалтерка в транспортній компанії.
Дуже добре. А житло власне чи орендоване?
Я навіть трошки оступилася. Зазвичай такі питання лунають десь за вином на третьому побаченні.
Своє, недовго думаючи відповіла, вирішила подивитися, куди все йде.
Супер, він розслабився. Бо тепер жінки часто чоловіків лише для допомоги з кредитами шукають. А я вважаю, стосунки мають будуватись на рівних.
На словах все логічно. Але диявол ховається у дрібницях.
А ви де живете? запитала я.
І тут почувалася себе на допиті, хоча вже знала відповідь.
Я з мамою. Це ж набагато практичніше. Зайва кімната нікому не завадить, та й мамі самій нестерпно, вік вже.
У свої 45 з мамою.
***
А як ви побут ділите? цікавлюсь навколишньою рутиною.
Мама у мене ще тими порядками живе, щиро посміхнувся, вперше по-справжньому тепло, але не мені. Вона все на кухні, готує як в молодості. Ну, я сміття виношу, в магазин ходжу за списком. Все чітко.
За списком, відзначила я для себе.
***
Економічна модель маминої дитини
Підійшли до кавової будки. Я призупинилася, Богдан засмутився.
Хочете кави? спитав з таким виглядом, ніби я запропонувала купити акції ІТ-компанії на всі свої заощадження.
Я взяла маленьке капучино.
Тут трохи задорого кинув оком. У мене вдома чудова кофемашина. Я зазвичай з термосом, а сьогодні забув. Ну, нехай, візьмемо. Маленьке?
Купив мені, собі ні.
Я вдома вже каву пив, прошепотів він.
Після цього Богдан виклав головну свою філософію: жінка у парі має бути цілком самостійною, але готовою вбудуватися в його вже усталене життя.
Не розумію, чому жінки так переймаються грошима, почав він. От у мене колишня була: Зїдемо, поїдемо у відпустку, купимо нову машину. А воно ж і так все нормально! Автівка є, квартира є.
А ваша мама не проти, щоб ви одружувалися? прямо питаю.
Та що ви! Вона тільки рада! Каже: Богданчику, приведи додому гарну господиню, мені вже тяжко підлогу мити.
Ось він, пазл, склався.
Йому не партнерка потрібна. Мамі потрібна зміна.
Мама старіє, сил мало. Борщі, сорочки, миття підлоги накладно. Треба наступницю. Головне без матеріальних проблем, щоб бюджет не ділити навпіл.
***
Сигнал із штабу
На момент його монологу про економію газу і води дзвонить телефон.
Так, мамо? Так, гуляю, з дівчиною Ні, не змерз, шарф зі мною Котлети? Добре. Через годину прийду. Масло купити? Селянське? Зрозумів.
Відкладає трубку, вибачається.
Мама переживає. Вечеря чекає.
Дивлюся на годинник пята вечора.
Богдане, кажу, зупиняючись, а ви думали, що жінка без матеріальних проблем може хотіти свого життя? Без вашої мами. Подорожувати, ходити в театри чи кавярню?
Він дивується щиро:
А навіщо жити окремо, якщо є квартира? Нераціонально. В ресторанах марнотратство, домашня їжа завжди краще.
***
Хто ж тут головний?
Я ввічливо попрощалася, поїхала додому. Думала всю дорогу.
Подібних чоловіків вважають просто ощадливими чи дуже турботливими. Але це не так. Богдан не господар свого життя. Його життя це мамині правила, мамин режим.
Шукаю жінку без матеріальних труднощів насправді означає Шукаю жінку, яка не завадить моїй мамі.
Жінка з іпотекою захоче підтримки. З дітьми уваги. З мріями витягне з болота. А йому це не треба.
***
У чому тут пастка?
Парадокс в тому, що саме самостійні дівчата часто зупиняють вибір на таких Богданах. Ми звикли тягти все на собі, думаємо: Домашній, не гуляка, не дармоїд.
Але все в сімю це все мамі. Перше місце у списку вже зайняте. Допустять лише до побутових задач і особистого обслуговування, поки не будете порушувати ані бюджету, ані порядку.
Ту анкету Богдана я видалила, а потім і заблокувала.
А вам траплялися такі Богдани? Як думаєте, чи можливе у них колись справжнє партнерство, чи вже легше зупинитись ще на старті?
