Приїзджає мама? Відміни! До нас завітає моя колишня!

У вікні кухні світився вечірній світлофільтр, а аромат запеченої свинини з часником розповзався по всій хаті. Іванка стояла біля плити, рідкісний момент, коли вона могла приготувати щось більше, ніж омлет. Втомлено втерла крапельки поту з чола, обернулась і гукнула:

— Степане, ти пам’ятаєш, що завтра до нас приїде мама?

За хвилину в дверях з’явився він — з сонною гривою і розхристаним поглядом.

— Яка ще мама? — Степан розплющив очі. — Ти мені щось казала?

— Так! Тиждень тому! — Іванка насупила брови. — Ми ж домовились, що вона приїде в неділю.

Степан раптом занервував і випалив:

— Скасуй. Їй завтра не можна. Ніяк.

— Це ще чому? — голос Іванки став гострим, як ніж.

— Завтра приїде… Олеся.

— Яка Олеся?

— Ну… моя колишня, — видихнув він.

У кімнаті повисла мертва тиша. Потім її порвав кашель Іванки, яка не знала — сміятися чи ридати.

— Ти серйозно? Ти хочеш, щоб завтра тут жила твоя колишня? Саме тоді, коли приїде моя мати?

— Та ти не так зрозуміла! Вона не житиме, просто переночує! Вона посварилась з хлопцем, а йти нікуди. На пару днів, чесно. Ми з нею давно розійшлись, ти ж знаєш! Олеся просто людина в біді!

— А ти не думаєш, як це виглядатиме? Мама приїде, а тут твоя «подруга» з минулого шастає. Чудовий спектакль!

— Скажемо, що це твоя подруга. Ти ж у мене актриса — повірять!

Іванка заплющила очі, але в глибині душі вже бачила, як ця Олеся з’являється на порозі і кличе її господинею. Брудно, але цікаво.

Ввечері подзвонив дзвінок. На порозі стояла Олеся — висока, з модним каре та шкіряною сумкою з крамниці на Андріївському. Вона окинула Іванку холодним поглядом.

— Значить, ти його офіційна? Ну добре… Я на пару днів, не бійся — чоловіка твого не візьму.

Іванка стиснула зуби. Лише прошепотіла:

— Кімната праворуч. Завтра мама приїде — не крутись надто.

Олеся зайшла, а Іванка пішла на кухню, де страва вже почала холонути.

— Олесю, будеш з нами вечеряти?

— Авжеж! Це що, пиріг? Тільки не бреши, що сама спекла. Покупні коржі та повидло, так?

— Можеш не хо— Можеш не їсти, — відрізала Іванка, але в куточку губ промайнула усмішка.

Оцініть статтю
ZigZag
Приїзджає мама? Відміни! До нас завітає моя колишня!