**Вибір через силу**
— Катрусю, може, вже годі обманювати одне одного?! — Сергій підійшов так близько, що вона відчула його подих.
— Сережу, та ти ж знаєш, що він мій чоловік! — нервово скрикнула Катря, бо цього вечора вже не раз повторювала ці слова.
— Що з того, що чоловік? Ми маємо право на щастя! Скажи правду, адже Льонько — мій син?! — Сергій обхопив Катрю за плечі.
Жінка схилила голову й заплакала, більше не соромлячись сліз…
…Катря й Олег жили в одному будинку й знали одне одного з народження. Їхні квартири були на одному поверсі. Не те щоб родини тісно дружили, але підтримували теплі сусідські стосунки.
Тісної дружби між ними не виходило. Батьки Катрі працювали у філармонії. Інтелігентна родина, жили весело, часто приймали гостей. Катруся вже ходила до музичної школи й планувала піти стопами батьків — пов’язати життя з музикою.
Родина Олега — повна протилежність. Мати працювала продавчинею в місцевому магазині. Батько — слюсар на заводі. Попри різне виховання, Олег і Катря дружили. Спочатку разом гралися в дитсадку, потім пішли в один клас. У початковій школі навіть сиділи за однією партою.
Батьки Катрі не заважали дружбі з сусідським хлопчиком. Але як потенційного зятя його не сприймали. А ось Олегові батьки вже тоді раділи за сина й не пропускали нагоди назвати дітей «нареченими».
…Чергове 1 вересня, сьомий клас. Життя Катрі змінилося назавжди. Коли всі зібралися в класі на перший урок, класна керівниця увійшла не сама, а з гарним хлопцем.
— Привіт, діти! Знайомтеся — це Сергій, ваш новий однокласник. Тепер він буде вчитися в нас, — сказала вчителька Ірина Анатоліївна і показала Сергію на вільне місце за третьою партою.
Сергій одразу привернув увагу дівчат — елегантний костюм, стильна зачіска, сяюча посмішка й неймовірно блакитні очі. Катря теж помітила новачка, але підійти не наважилася.
На початку вересня розпочалися заняття в музичній школі. Катря йшла на сольфеджіо, задумавшись. Вже схопилася за ручку дверей, коли вони раптом розчинилися. Катря злякалася й відскочила.
На порозі стояв Сергій.
— Ой, привіт! — зніяковіло посміхнулася Катря.
— Привіт! — відповів Сергій своєю чарівною усмішкою.
— Ти теж сюди ходиш? — спитала Катря.
— Так. У мене вже заняття скінчилися, — відповів він.
— А я тільки на сольфеджіо йду… — зітхнула Катря.
Сергій, здавалося, хотів ще щось сказати, але не встиг. На поріг вилетіла Леся Муха, штовхнула подругу й гукнула грубим голосом:
— Катю, що стоїш?! До початку три хвилини! Нас «козачка» з’їсть!
Вона мала на увазі викладачку сольфеджіо — Козаченко Тетяну Миколаївну.
Катря ще раз глянула на Сергія, він посміхнувся. Але Леся вже втягла її в школу…
На уроці Катря думала лише про Сергія. Викладачка це помітила.
— Савчук, мені б хотілося, щоб ви серйозніше ставилися до занять. А ви сьогодні в хмарах літаєте, — докорено сказала Тетяна Миколаївна.
— Вибачте… — зніяковіло відповіла Катря.
Після уроків Катря вийшла зі школи й пішла додому. Раптом почула знайомий голос:
— Катю, почекай!
Вона обернулася й побачила Сергія.
— Ти ще не пішов додому?! — здивувалася Катря.
— Ні. Я тебе чекав, щоб разом піти, — відповів він.
Вони йшли, розмовляючи про музику. Сергій розповів, де раніше жила його родина. Виявилося, що він, як і Катря, планує присвятити життя мистецтву…
…Вихідні Катря провела, думаючи лише про нього. Спочатку вона не розуміла, що це — перше кохання. Тепер усе змінилося. Раніше вона й Олег завжди ходили додому разом, тепер їх було троє. Хоча Олег одразу не полюбив витонченого Сергія, прогнати його не наважувався…
…Так минуло два роки. Вони закінчували дев’ятий клас. Катря й Сергій усвідомили, що кохають одне одного. Але між ними стояв Олег…
— Катю, підемо сьогодні на дискотеку? — запросив Олег.
— Ні, іншим разом. Нам із Сергієм батьки квитки у філармонію купили.
— А мене чому не запрошуєш? Чому цього мямлю? — буркнув Олег.
— Тобі ж там нецікаво буде… Наступні вихідні обов’язково підемо на дискотеку. Давай і Сергія візьмемо, — запропонувала Катря.
— Гаразд… — неохоче згодився Олег, хоча думка про Сергія йому явно не подобалася…
Після дев’ятого класу Олег пішов до училища. Катря й Сергій залишилися в школі. Цей час став для неї найщасливішим. Вони сиділи за однією партою, разом ходили до школи.
Одного разу після філармонії Сергій поцілував Катрю. Вони вирішили одружитися після школи, вступити до одного закладу й ніколи не розлучатися…
Школа закінчилася, відбувся випускний. Настав час діяти.
— Я
