Зaлишили дитину на тещу ще й чимось нeзaдoвoлeнi!

Для бабусь та дідусів онуки – це нереальне щастя. Вони завжди готові прийти на допомогу й з радістю проведуть час з ними. Єдине, що може стати пpичинoю нe бaчити онуків – це їхні батьки. Адже якщо вони нe зaxoчyть, то вже нiчoгo нe змoжe змiнити їхньої думки. Ось історія однієї бабусі, якій нiкoли нe дoвipяли онуку, а потім зaлишили її на кілька днів.

Була вже пізня година, здається 11 вечора. Я була здивована, що в такий час мені дзвонить донька. Вона була дуже схвильована і сказала, що через пів години привезе до мене Лізу. Після її народження мене до неї майже не підпускали, а зараз вона хотіла залишити онуку на кілька днів. В доньки були проблеми. Її чоловіка поклали в лікарню, вона працює і тепер немає кому сидіти з Лізою. Тому донька й привезла онуку з її речами.

Я дуже зраділа, що нарешті зможу провести достатньо часу з онучкою. Донька також привезла фітнес-м’яч. Я не зрозуміла навіщо він потрібен. Але потім вона пояснила, що лише на ньому можна вкачати Лізу. Я здивувалась, адже виростила двох дітей без всяких таких м’ячів. Але не стала заперечувати.

Донька поїхала, і ми з Лізою лишились вдвох. І все було добре. Лише коли вкладала спати на ніч, вона дуже сильно плакала, й почали дзвонити й приходити сусіди зі скаргами. Але коли я пояснила ситуація, вони поставились з розумінням.

Мого зятя поклали в лікарню з якимсь дивним подразненням. Навесні він купив якийсь антибактеріальний засіб і постійно бризкав ним руки, адже доводилось ходити на роботу, щоб не втратити місце і забезпечувати родину. Тому йому треба здати кілька аналізів, щоб зрозуміти, в чому проблема.

Оскільки зять в лікарні, а донька – то на роботі, то біля нього в лікарні, в неї абсолютно немає часу заїхати до мене провідати Лізу.

Коли наступного разу донька подзвонила, щоб поцікавитись, як у нас справи, я їй розповіла більш детально. Сказала, що лише першу ніч Ліза дуже капризувала, і я довго її заспокоювала. Але тепер достатньо легенько погладити її по спинці, і вона зразу спокійно засинає. Тому спеціальний м’яч не знадобився. А пюре та каші готую з домашніх продуктів. Що б там не писали виробники дитячого харчування, впевнена, що домашня їжа корисніша.

Донька мовчки вислухала мене. Вона не думала, що я впораюсь. Тим більше, що зможу так швидко вкладати спати Лізу без застосування фітнес-м’яча. А те, що готую їсти онуці з домашніх продуктів, її дуже розгнівало.

Коли зятя виписали з лікарні, він приїхав до мене і почав кричати, що я нашкодила дитині. Ніби-то для Лізи було стресом, що мами не було поруч близько тижня. А тут ще і я по-іншому почала вкладати її спати й годувати домашньою їжею, зробивши лише гірше. Хоча особисто я вважаю, що все робила правильно. Й замість скандалу вони мали б мені подякувати.

Зрозуміло, що методи виховання змінюються. Але незмінним лишається те, що якщо дитина плаче, не треба одразу брати її на руки – з часом заспокоїться сама.