Тату, познайомся, це буде моя дружина і твоя невістка.
Тату, познайомся, це моя майбутня дружина, твоя невістка Оксана! з радощів сяяв Марко.
Що?! здивовано вигукнув професор, доктор наук Роман Липський. Якщо це жарт, то він зовсім не смішний.
Чоловік з огидою подивився на грубі пальці «невістки» та бруд під нігтями. Йому здавалося, що ця дівчина не знає, що таке вода й мило.
«Боже мій! Як добре, що моя рідна Олена не дожила до такого сорому! Ми ж намагалися виховати цього хлопця з гарними манерами», важко зітхнув він у душі.
Це не жарт! сміливо відповів Марко. Оксана залишиться з нами, а через три місяці ми одружимося. Якщо ти не хочеш бути на весіллі обійдуся без тебе!
Добрий день! усміхнулася Оксана й по-господарськи пройшла до кухні. Ось вареники, малинове варення, сушені гриби перелічувала вона продукти, які діставала з потертого мішка.
Роман схопився за серце, коли побачив, як Оксана забруднила білосніжну скатертину, на яку пролилося варення.
Марку! Одумайся! Якщо це помста то надто жорстока Звідки ти привів цю некультурну дівчину? Я не дозволю їй залишитися в моєму домі! кричав професор.
Я кохаю Оксану. І моя дружина має право жити в моєму будинку! з насмішкою посміхнувся хлопець.
Роман зрозумів, що син знущається з нього. Більше не сперечаючись, мовчки пішов у свою кімнату.
Останнім часом стосунки з Марком дуже змінилися. Після смерті матері хлопець став невгамовним. Він кинув університет, грубо спілкувався з батьком і жив безтурботним життям.
Роман сподівався, що син повернеться до колишнього себе розумного й доброго. Але з кожним
