Ти не любиш його, а нам було добре, може варто спробувати знову, так?
Три роки тому ми з Олегом тихо розлучилися. Все пройшло без зайвих образ, як і написали у заяві «розійшлися характерами». Наша донька Софійка спочатку вірила, що це просто чергова сварка, тато ненадовго поїхав.
На вихідних вони з Олегом гралися, гуляли, а коли повертались ми всі вечеряли разом. Потім Олег ішов додому, а Софійка довго прощалася, влаштовувала зворушливий ритуал біля вікна, слідкуючи, як батько йде.
Тиждень тому доньці виповнилося шість. Останній рік Олег і Софійка спілкувалися рідше. Причин було дві: Олег зустрів жінку й не міг проводити з донькою кожну суботу, а у мене зявився чоловік. З Данилом ми познайомилися на екскурсії до Канівського заповідника. Ми з Софійкою трохи відстали від групи, Данило теж щось розглядав й не помітив, як загубився. Потім наздогнали екскурсовода, завели розмову, обмінялися номерами телефонів і далі пішли разом.
У порівнянні з Олегом, Данило майже не говорив зайвого стриманий, спокійний, але завжди впевнений у діях. За весь час знайомства він ні про що не забував, не запізнювався. Якщо щось обіцяв був певний, що виконає. З Олегом через це постійно виникали суперечки, можливо його невпевненість і стала вирішальним у нашому розставанні
І Олег, і Данило були запрошені на святкування дня народження доньки. Я хвилювався, як вони між собою порозуміються. А Софійка, звісно, чекала тата, хоча до Данила ставилась добре, дружньо.
Усі гості зібралися вчасно, лише Олег спізнився. Софійка благала почекати на нього, мені довелося заповнити цей час розповідями й обміном новинами.
Нарешті батько приїхав з величезною коробкою подарунків, і красивим букетом для мене. Відчув себе трохи незручно. Данило чемно привітався, а Олег наче й не минуло три роки знову став господарем дому: розсаджував гостей, керував застіллям, поводився як колись.
Софійка майже не відходила від тата, а Данило, здавалось, почувався некомфортно, хоч я й намагався приділити йому увагу.
Та згодом Данило перепросив, послався на термінову роботу і пішов.
Після його виходу Олег розслабився ще більше. Пішли разом до кухні за тортом, я попросив вести себе тихіше, на що колишній чоловік заявив:
Ти його не любиш, а нам було добре, давай спробуємо все спочатку?
Я розгубився, а потім
Ні, Олег, не хочу. Ми з тобою не спрацюємо. Нас поєднує тільки Софійка, давай залишимо все як є. Мені радісно, що ти її любиш, що вона тебе чекає, але я на тебе не чекаю, тим більше після того, як ти почав зустрічатись з іншою.
Це інше, просто тілесне, не для душі, я не збираюся з нею будувати життя
Тим більше шукай ту, з ким хочеш справжніх стосунків, не
Гості почали розходитися. Олег допоміг мені з посудом, поклав доньку спати, не втрачаючи надії, що я попрошу його залишитися. Коли зрозумів, що цього не буде, не засмутився подякував за вечір, поцілував у щоку, попрощався…
Я набрав Данила і запитав, чи хоче завтра піти з нами на пікнік. Данило зрадів, як підліток, сказав, що все відкладе та приїде за нами зранку.
Рівно о девятій пролунав дзвінок, і Софійка крикнула: «Ура! Свято триває!». Ми удвох з Данилом і Софійкою чудово провели час на природі. Коли повернулись додому, я запитав доньку:
Софійко, ти не проти, якщо Данило житиме з нами?
Дівчинка серйозно відповіла:
Ти завжди його чекаєш, а так він буде вдома щодня
Ось що я зрозумів: щастя там, де душа й серце спокійні, а не вінця минулого. Для доньки й себе треба будувати нове, знайшовши того, кому справді довіряєш.
