З того часу, як помер її батько, Оксана стала тінню у власному домі — її терпіли, але ніколи не приймали справді.
Мачуха, Марія, була холодною й розрахунливою жінкою, одержимою статусом і виглядом. Хоча вона успадкувала все після смерті батька Оксани, вона не могла змиритися з тим, що дівчина — добра, граціозна, тихо поважана багатьма — все ще жила під її дахом.
Вирішивши позбавити Оксану гідності, Марія придумала жорстокий план: видати її заміж за жебрака.
Не за простого жебрака, а за бродягу, якого вона помітила біля ринку — у зношеному одязі, з брудною головою, від якого несло вулицею. Вона щедро заплатила йому за гру.
«Тобі лише треба з’явитися в церкві, промовити слова та зникнути,» — з насмішкою сказала вона. «Усе місто буде сміятися з неї.»
На її подив, чоловік мовчав — лише кивнув і погодився.
Коли Оксана почула новину, вона плакала в тиші.
«Виходиш за нього,» — прошипіла Марія, «або ти та твій хворий брат опинитеся на вулиці. Твій батько не залишив тобі нічого для захисту.»
Зламана, але рішуча, Оксана погодилася — заради брата.
У день весілля церква була переповнена — не доброзичливцями, а цікавими, які чекали на її приниження. Оксана стояла у витонченій сукні, здержуючи сльози, тоді як Марія самовдоволено сиділа у першому ряду, очі блищали від задоволення.
Раптом важкі двері відчинилися.
У залі пролунали зітхання, коли увійшов жебрак — так, як і планувала Марія: брудний, з розкуйовдженим волоссям, у ледь тримаючихся черевиках.
Але Оксана побачила те, чого не помічав ніхто інший — його очі.
У них не було ні сорому, ні страху. Лише спокій і тиха сила.
Він підійшов до неї, взяв її тремтячу руку й прошепотів: «Довірся мені.»
Його голос був тихим, але впевненим, і серце Оксани забилося частіше.
Коли почалася церемонія, у залі запанувала напружена тиша.
Коли священник запитав, чи є заперечення, все змінилося.
Чоловік обернувся до натовпу. «Мене звуть не так, як ви думаєте,» — чітко сказав він.
По залу прокотився шепіт.
«Я — Данило Коваль, власник компанії «Коваль Груп». Останні півроку я жив під прикриттям.»
Церква вибухнула здивованими голосами.
Торжествуюча усмішка Марії зникла.
«Ви заплатили мені, щоб принизити вашу пасербицю,» — продовжив Данило, «але ви не знали, що я працював у притулку, де Оксана допомагає. Саме там я зустрів її — і дізнався про ваш план.»
Оксана розплющила очі. «Ти знав з самого початку?» — прошепотіла вона.
Він кивнув. «Вона думала, що виходить за жебрака, але насправді — за чоловіка, який побачив її серце ще до того, як вона дізналася, хто я.»
«Брехня!» — скрикнула Марія. «Він не мільйонер!»
Данило показав на двері. «Мій адвокат чекає з доказами — документами та записами, де ви пропонуєте мені гроші за цей фарс.»
«Ти записав її?» — Оксана не вірила своїм вухам.
«Так,» — відповів він. «Як тільки вона спробувала купити мою мовчанку, я зрозумів — це не просто жорстокий жарт. Це питання справедливості.»
Марія закричала: «Я не її мати! Вона роками жила на гроші мого чоловіка!»
Натовп заворушився, співчуття повернулося до Оксани.
Голос Данила був спокійним, але твердим. «Ви виводили кошти з майна батька Оксани — гроші, призначені їй та її братові — на офшорні рахунки.»
Оксана аж
