Валентина випадково дізналася, що у її чоловіка завелася коханка. Вона працювала за домашнім комп’ютером, коли її браузер завис. Тоді вона відкрила інтернет через той браузер, яким користувався чоловік. А він або забув закрити вкладку зі своєю сторінкою в соцмережі, або просто не подумав. Взагалі, в той момент, коли Валентина збиралася знайти потрібне, її чоловік отримав повідомлення. Побачивши його зміст, вона здригнулася.
«Чекаю тебе у підсобці. У мене для тебе мереживний сюрприз».
Звісно, повідомлення одразу було видалене чоловіком зі свого пристрою, але Валентина запам’ятала ім’я відправника.
Зрозуміло, що про роботу вона моментально забула. Її можна зробити й пізніше.
Та жінка була колегою її чоловіка, Валентина кілька разів бачила її на корпоративних вечірках, де супроводжувала свого чоловіка. Й ця жінка була заміжня, тому що Валентина дуже добре запам’ятала високого й привабливого чоловіка разом з нею.
В переписці Валентина не знайшла компрометуючих доказів. Скоріш за все, її чоловік, Іван, одразу все видаляв. Одного побаченого повідомлення було достатньо. До того ж тепер пазл складався.
Іван часто затримувався на роботі. Якось Валентина знайшла в машині жіночу сережку. Тоді Іван спокійно пояснив, що, можливо, це його колега залишила. Мовляв, підвозив її, коли на вулиці був дощ.
– Ну, пам’ятаєш ту, що на корпоративі була з чоловіком, лікарем, здається? – уточнив Іван.
І Валентина пам’ятала. Чомусь згадка про чоловіка спрацювала дуже вдало; Валентина відразу заспокоїлась. Хоча, мабуть, даремно.
Питання залишалося відкрите: що ж робити? Звісно, першою думкою було влаштувати скандал і викинути його речі з балкона. Ну і подати на розлучення.
Але подумавши, вона зрозуміла, що не хоче, аби Іван так легко відбувся. І ця жіночка – Олеся. Валентині хотілося помсти. Щоб чоловік потерпів так само, як і вона. Щоб було боляче, страшно. А ще їй здавалося несправедливим, що чоловік Олесі не знає про цю ситуацію.
Коли ввечері Іван повернувся з роботи, у Валентини був готовий план. Він хоч трохи і виходив за рамки закону, зате, на думку Валентини, був справедливим. І вона дуже сподівалася, що чоловік Олесі теж погодиться в ньому взяти участь.
– Доброго вечора, кохана, – сказав Іван, заходячи у квартиру. Він підійшов до дружини й чмокнув її в щічку. І Валентина відчула ледь вловимий запах. Це навіть не парфуми – коханка, схоже, розумна. Скоріше, якийсь крем або лосьйон для тіла.
– Привіт, дорогий, – з усмішкою відповіла Валентина, таємно мріючи вчепитися йому в обличчя нігтями. – Як пройшов твій робочий день?
– Дуже втомився, – зітхнув Іван, знімаючи взуття.
«Втомився він…» – подумала Валентина, чудово розуміючи, як її чоловік знімає стрес на роботі.
Вони пообідали, а потім лягли спати. Іван навіть не помітив, що з дружиною щось не так. А коли чоловік заснув, Валентина розблокувала його телефон відбитком пальця сплячого Івана і почала шукати компромат. І знайшла. В звичайних повідомленнях! В соцмережах і месенджерах Іван все видалив, а про повідомлення забув. Хто ними користується зараз?
Зберігши все на свій телефон, Валентина лягла спати. В душі була сильна злість, перемішана з ревнощами і азартом. І завтра, можливо, вона вже розпочне помсту невірному чоловіку та його підлій коханці.
Спершу вона зранку знайшла сторінку коханки в соцмережах, а там вже й її чоловіка неважко було відшукати. Перш ніж написати йому повідомлення, Валентина ще раз все зважила. Може, просто розлучитися і все? Але їй зовсім не хотілося, щоб її чоловік і ця Олеся так легко відбулися. Виявляється, злість чудово мотивує на різні ризиковані вчинки.
«Доброго дня. Мене звати Валентина, я дружина колеги Олесі. У мене для вас є цікава інформація. Пропоную зустрітися».
Чоловік довго не відповідав, і Валентина навіть подумала, що він не сприйняв серйозно її слова. Але вже під вечір вона отримала відповідь.
«Доброго дня, так, я вас пам’ятаю. Заінтригували. Завтра о шостій вечора зможете?»
Перший крок у реалізації плану був зроблений. Залишалося сподіватися, що Андрій – чоловік Олесі, погодиться Валентині допомогти.
Чоловік слухав Валентину, не перебиваючи. З кожною сказаною фразою він ставав все більш похмурим.
– Мені шкода, але нас з вами обманюють, – підсумувала Валентина, показуючи Андрію всю переписку, яку вона знайшла.
– Сьогодні ж подам на розлучення! – вигукнув Андрій, зупиняючи офіціанта. Незабаром на їхньому столі чай замінився чимось міцнішим.
– А вам не здається, що це занадто просто? Вони нас так принизили, зрадили, а все, що ми зробимо – лише розлучимося?
– Та я готовий їх убити! – пробурмотів чоловік, випиваючи залпом принесений напій.
– Ну, вбивати – це зайве. А ось покарати не завадило б.
– І що ви пропонуєте? – зацікавився чоловік.
Спочатку Валентина поцікавилася, чи є у них діти. Тому що ні в чому неповинних малюків вона втягувати не хотіла.
Але і у Валентини з чоловіком, і у Андрія з Олесею дітей не було, і це значно полегшувало задачу.
Тоді Валентина уточнила ще один момент.
– Андрій, скажіть, у вашої дружини є якісь збереження?
– Є, здається, – відповів він. – У нас роздільний бюджет, точніше, я за все плачу і не лізу в її гроші, – скривився він. – Можливо, я навіть десь вашого чоловіка згодував.
– О, про це можете не турбуватись. Він хоч і зрадник, але не альфонс. І у нього, до речі, є доволі велика сума грошей – на машину збирає.
– І до чого ви ведете? – запитав Андрій.
– Я вважаю, що буде справедливо отримати нам ці гроші в рахунок моральної компенсації. Тому я пропоную наступне…
План був дуже простим. Валентина прийде до чоловіка на роботу і встановить в його кабінеті маленьку камеру. А коли знайдеться компромат (а він точно знайдеться), Андрій і Валентина напишуть своїм брехливим половинкам зі стороннього акаунту і вимагатимуть гроші за мовчання.
– Тобто, ми будемо у них вимагати гроші за те, щоб ми ж про це й не дізнались? – засміявся Андрій.
– Саме так.
– А якщо вони не заплатять?
Валентина замислилася. Раз чоловік досі ніяк не натякнув на розлучення, значить, розходитися він не планує. Та й дружина Андрія, скоріш за все, теж.
– Думаю, заплатять.
Компромату довго чекати не довелося. Наступного дня Валентина сходила до чоловіка на роботу, мигцем подивившись на ту, яка стала коханкою її чоловіка, і встановила камеру. Це було зовсім не складно. І вже ввечері вона побачила, як Іван і Олеся цілуються в його кабінеті.
Ці фото вона переслала Андрію, написавши, що настав час діяти.
Валентина із задоволенням спостерігала, як змінюється обличчя чоловіка, коли йому надійшли фотографії з незнайомого акаунту. А вслід повідомлення, що за мовчання він і Олеся повинні заплатити мільйон гривень.
– Я відійду, зателефоную, – нервово сказав чоловік.
– Щось сталося? – кліпала очима Валентина.
– Ні-ні, все добре.
Як тільки чоловік пішов на кухню, щоб, очевидно, зателефонувати своїй коханці, Валентині написав Андрій.
«Олеся занервувала. А зараз їй дзвонить твій чоловік».
«Чудово» – відповіла Валентина.
Спостерігаючи за тим, як нервує її чоловік, Валентина думала, що так йому і треба. Вона таку біль зазнала (та й зазнає) через його зраду. Нехай тепер і він помучиться.
Гроші треба було відправити протягом доби на інтернет-гаманець. Схоже, Іван і Олеся все-таки вирішили, що спокійне життя і збереження їхніх стосунків у таємниці їм важливіше, ніж якісь гроші, і ввечері вся необхідна сума була на рахунку у Валентини.
Ну а тепер розпочинався другий акт спектаклю. Андрій і Валентина вирішили витратити ці гроші дуже легко. Нехай вони подарують їм свято. Так би мовити, підсолодять гіркоту розлучення.
Наступного дня Валентина і Андрій взяли тиждень відпустки за свій рахунок на роботі. Найцікавіше, що ті квартири, в яких вони жили, належали їм. Можливо, це теж вплинуло на рішення Олесі і Івана заплатити шантажистам. Нікому не хочеться опинитися на вулиці.
Ще через день обидва подали заяву на розлучення, а потім зустрілися в аеропорту. Їх чекала тиждень сонця, моря і розваг.
Своїм половинкам вони про все розповіли лише, коли вже були на місці. Створили спільний чат і записали їм відео-повідомлення, не забувши уточнити, щоб через тиждень вони звільнили квартири.
Звісно, хотілося б сказати, що Валентина і Андрій на цьому ґрунті зійшлися і стали парою, але ні. Вони залишилися хорошими друзями, і навіть коли у них з’явилися другі половинки, все ж продовжували дружити, згадуючи той чудовий відпочинок, приправлений гіркотою зради, і витягнуті обличчя їхніх колишніх половинок, коли до них дійшло, як гарно їх обвели навколо пальця.
