Коли завтра грошей не буде, ми з тобою розійдемося, — рішуче заявив наречений.
Олександр і Зоряна планували весілля через три тижні. Не можна сказати, що батьки нареченої були в захваті від цієї новини, але й не заперечували.
— Може, просто розпишемось? — запропонував чоловік, не бажаючи зайвих витрат на, як йому здавалося, безперспективний захід.
— Ні, я планую вийти заміж лише раз і хочу, щоб цей день запам’ятався! — заперечила Зоряна, яка мріяла про пишне весілля з сукнею та всіма супутніми атрибутами.
— Наш бюджет цього не дуже дозволяє, — нерішуче висловився Олександр. — Може, накопичимо, тоді й відсвяткуємо?
— Ти, напевно, хочеш відмовитися? — дівчина недовірливо подивилася на майбутнього чоловіка.
— Зор, якщо б я хотів це зробити, то не пропонував би шлюбу з самого початку, — ображено надув губи Олександр. — З грошима справді складно.
Наречений не обманював. Він працював торговим агентом з алкогольної продукції, і останнім часом його справи пішли погано.
Конкуренти завжди були на крок попереду Олександра, і це позначалося на його доходах, які швидко знижувалися.
Зоряна ніде не працювала. Вона шукала роботу до душі, але, на жаль, поки що не могла знайти.
Декілька разів вона натякала Олександру, що хотіла б відкрити свій магазин одягу, але грошей на нього не було.
Олександр розводив руками і казав, що не може нічим допомогти, і якщо вона мріє про свій бізнес, то має сама на нього заробити.
— У батьків позичимо, — запропонувала дівчина вихід нареченому.
— Ні, — заперечив чоловік. — Позичимо, щоб запросити їх на це ж весілля? Я сам щось придумаю.
І Олександр придумав. Він узяв кредит у банку на сто тисяч гривень, про що відразу повідомив телефонним дзвінком майбутній дружині.
Зоряна від радості почала стрибати по кімнаті, з нетерпінням очікуючи на повернення чоловіка.
Від виду таких грошей у неї загорілися очі. Вона сіла на диван і, задоволеною, стала перераховувати купюри.
— Чудово! — сказала вона, зібравши гроші на купу. — Ми врятовані!
— Зор, мені ніколи. Дізнайся сама, де можна вигідно провести весілля, — Олександр глянув на годинник і зібрався на роботу.
— А ти куди? Зараз же восьма година вечора, — здивувалася дівчина.
— Взяв підробіток. Кредит же треба буде чимось віддавати, — відповів чоловік і вийшов за двері.
Цілих два тижні Олександр працював невтомно, без вихідних і перерв.
Він виїжджав о сьомій ранку, а повертався далеко за північ і майже не бачив Зоряну, яка вранці ще спала, а вночі вже спала.
За шість днів до запланованого свята Олександр запитав у дівчини, наскільки вона за цей час підготувалася до весілля.
— Олекс, весілля треба відкласти на пару тижнів, — натягнуто усміхнулася Зоряна і відвела погляд у бік.
— Чому? Я даремно взяв кредит? — чоловік з нерозумінням подивився на майбутню дружину.
— Я поклала гроші на вклад.
— Навіщо?
— Просто на те весілля, яке я хочу, трохи не вистачає…
— А відсотки за вкладом, мабуть, нас озолотять?! Не кажи дурниць! Зор, скажи правду! Куди ти поділа гроші? — чоловік з люті зціпив зуби.
— Нікуди не поділа! Вони лежать на вкладі! — обурилася дівчина. — Ти звинувачуєш мене в крадіжці?
— Ні, просто хочу, щоб ти сказала правду! — Олександр не міг повірити, що наречена, яка так хотіла весілля, раптом піддалася на спокуси відсотків і вирішила перенести свято.
— Я й кажу правду, — з обуренням сказала Зоряна і надула губи. — Я ж намагаюся заради нас.
Її реакція змусила чоловіка засумніватися у своїх думках. З чого він вирішив, що вона могла без дозволу витратити гроші?
— Ну, гаразд. Через пару тижнів, так через пару тижнів, — зітхнув чоловік і знову поїхав на роботу.
Дорогою до сусіднього міста він вирішив заїхати на дачу тещі й тестя, на якій вони не були вже кілька місяців.
Олександр здаля помітив на снігу біля будинку глибокі сліди. Було очевидно, що хтось нещодавно тут побував непоміченим.
Чоловік спершу хотів зателефонувати Зоряні й розповісти про свою знахідку, але потім вирішив спочатку перевірити, чи все гаразд у будинку.
Він відчинив дачу ключами й увійшов усередину. За обстановкою не було схоже, що дім відвідував грабіжник.
Олександр озирнувся і помітив у кутку великі смугасті сумки. Йому стало цікаво, що теща зберігає в них.
Чоловік відкрив одну з сумок і зазирнув всередину. У сумці лежав одяг китайського виробництва.
Олександр кілька хвилин у ступорі дивився на речі. Пазл швидко склався у його голові.
Зоряна витратила весь кредит на свою мрію. Тепер він зрозумів, що це за речі і під який відсоток Зоряна поклала гроші для весілля.
Складно стримуючи себе, щоб не зателефонувати нареченій зараз же і не висловити їй все, що він про неї думає, Олександр схопив одну з сумок.
Вискочивши з дому, чоловік повернувся до машини і розвернув її назад.
Через годину він уже стояв на порозі квартири і, важко дихаючи, стискав у руках сумку.
— Щось забув? — Зоряна вийшла з кімнати в передпокій.
— Забув! — Олександр кинув під ноги дівчині сумку з речами. — Ось куди пішли наші гроші на весілля? Я ж сказав, що в нас немає грошей на відкриття магазину.
— Я все поясню! Це не так, як ти подумав! — виправдовувалася Зоряна. — Гроші на весілля лежать на вкладі.
— Ми зараз же поїдемо їх знімати! — рішуче сказав наречений. — Збирайся!
— Давай завтра, у мене сьогодні багато справ…
— Збирайся! —стояв на своєму Олександр.
— До закриття банку залишилася лише година, — дівчина глянула на настінний годинник.
— Зоряно!
Дівчина пішла в кімнату і почала повільно одягатися, бажаючи натягнути час якнайдовше.
— Можеш швидше? — нетерпляче вигукнув чоловік.
— Не можу, — Зоряна з похмурим виглядом вийшла з кімнати. — Зламала ніготь.
Олександр кілька разів роздратовано вилаявся і, зрозумівши, що сьогодні в банк вони точно не встигнуть, махнув рукою.
— Поїдемо завтра! — сказав він. — Якщо грошей не буде, ми з тобою розійдемося.
— Добре, — всміхнулася Зоряна, по дорозі думаючи, де взяти до завтра сто п’ятдесят тисяч гривень, щоб викрутитися перед Олександром.
Вона обдзвонила всіх родичів і знайомих і з їхньою допомогою назбирала лише сто п’ятдесят тисяч гривень.
Де взяти ще таку ж суму, дівчина не знала. Зоряна зрозуміла, що замість весілля її чекає розставання.
Дочекавшись Олександра, з яким вони повинні були поїхати в банк за грошима, дівчина випалила:
— Ти правий, я тебе обманула. Я витратила гроші на весілля на купівлю речей, але я їх продам і поверну ще більше.
— Не хочу більше мати нічого спільного з обманщицею! — чоловік з холодними очима подивився на дівчину і, розвернувшись на сто вісімдесят градусів, вийшов з квартири.
Ночувати додому Олександр не повернувся. Зоряна намагалася йому додзвонитися, але він не взяв слухавку.
Зрозумівши, що це кінець, дівчина зібрала свої речі й повернулася до батьків.
Про те, що сталося між нею і її нареченим, Зоряна вирішила нікому не розповідати.
Ще близько тижня вона сподівалася, що Олександр відійде від сварки й пробачить її, як це було багато разів.
Однак цього разу чоловік не виявив жодного інтересу до її життя, і Зоряна зрозуміла, що через свою провину втратила нареченого.
Олександр за півтора року виплатив кредит і одружився з іншою дівчиною, яка не бачила в ньому лише гаманець.
