Соломія видавала заміж дочку. Гостей було небагато — десь із тридцять пʼять, переважно родичі та друзі нареченого.
Донька Оксана була прекрасна, як усі наречені. Для Соломії її раннє заміжжя у 19 років стало несподіванкою. Вона, як і кожна мати слухняної дівчини, сподівалася, що Оксана спершу закінчить університет, а потім вже…
Але сталося, як сталося. Донька на другому курсі, наречений Василь — на останньому. Вони вирішили одружитись — і точка. Василь вважав життя без офіційного шлюбу несерйозним, його дівчина гідна стати дружиною відразу і назавжди!
Колишній чоловік Соломії, батько Оксани, на весілля не прийшов, хоча й був запрошений. Хоча й подарував доньці певну суму, за що хоча б дякуй. Минуло вже пʼять років, як він пішов із сімʼї, до спілкування з донькою не прагнув, обмежувався аліментами через бухгалтерію.
Свято в розпалі. Усе було чудово, ведучий знав свою справу. Соломію невиразно тривнив один із гостей, здавалося, далекий родич нареченого — він не зводив із неї очей. Куди б вона не перемістилася в залі, відчувала його погляд. Цей погляд буквально «просідав» її наскрізь. Вона навіть розсердилася — як сміє цей хлопець так на неї дивитися?
Залунав вальс — рідкісний танець на сучасних молодіжних весіллях, його вже мало хто вміє танцювати.
Соломія любила вальс, тому з радістю пішла танцювати з тим самим хлопцем, на якого ще пʼять хвилин тому сердилася за його настирливі очі. Він танцював божественно. Вони були найгарнішою парою в центрі кола. Соломія і так добре виглядала, а сьогодні здавалася сестрою, а не матірʼю нареченого. Вишукана сукня малахового кольору обтікала її струнку постать, недбало модна зачіска, блиск у очах робили її неперевершеною.
— Де ти навчився так танцювати? — запитала вона, коли він провожав її після танцю.
— Багато років займався бальними танцями. У мене наметане око — я відразу зрозумів, що тут ніхто не танцює краще за вас, — посміхнувся він.
Усі наступні танці Дмитро — вони познайомилися — танцював лише з Соломією. Він не відходив від неї, щоб не запізнитися із запрошенням на наступний. У Соломії трохи запаморочилася голова від випитого шампанського та відчуття неймовірної легкості, ніби вона знову була молодою.
— Ну і що, що він молодий? Хоч натанцююся до втоми, коли ще випаде така нагода? — думала вона.
Після весілля Оксана переїхала від матері до чоловіка. Поки що знімали квартиру. У Соломії закінчився тижневий відпустка, і вона вийшла на роботу. Вона була дуже здивована, коли після закінчення робочого дня побачила біля будинку соцзахисту, де працювала, Дмитра з букетом квітів.
— Ти навіщо тут, да ще й із квітами? Мене завтра колеги піднімуть на сміх — будуть питати, у якому класі вчиться твій кавалер? — обурилася Соломія.
— Я вже працюю після університету. Мій робочий день закінчується на годину раніше, і в мене виникло палке бажання побачити вас. Координати взяв у вашої доньки, ось. І я не так уже молодий на ваш тлі — мені, до речі, 25 років, — образився Дмитро.
— А мені 40, до речі, — відчуваєш різницю? Чесно попереджаю — не йди за мною! Не витрачай свій час! Озирнися — навколо стільки молодих та гарних дівчаток! — і Соломія рішуче пішла до автобусної зупинки.
— Вам сорок? Не може бути! Ну, навіть якщо і сорок — просто смішно. Я буду любити вас у будь-якому віці, і ніхто мені не заборонить, навіть ви! Тепер я вірю у любов з першого погляду — побачив вас на весіллі і пропав, — поспішно говорив Дмитро, ідучи за нею.
Дмитро почав зустрічати Соломію щодня. Він доїжджав з нею автобусом до її дому, а потім повертався собі. Він нічого від неї не вимагав, був неймовірно ввічливий і турботливий.
Що там казати? Соломії подобалася його увага, але вона розуміла різницю у віці. Вона не хотіла зіпсувати йому життя — він мав зустріти молоду дівчину.
Як би вона не намагалася його відштовхнути, але з певного моменту їхні стосунки стали розвиватися, і в них Дмитро проявив себе як чуйна, порядУсередині ночі вона прокинулася з думкою, що щастя — це не цифри в паспорті, а почуття, яке вже двадцять років гріє її серце.
