Одного разу чоловік повернувся від мами, глибоко зітхнув і запропонував зробити нашій дворічній доньці тест на батьківство: «Не для мене, Марічко, для мами!»
— Півроку до нашого весілля вона твердила синові: «Не одружуйся на ній, вона тобі не пара!» — розповідає тридцятирічна Наталка, її голос тремтить від образу. — Занадто гарна, ще ходитиме! Ми тоді сміялися, жартували, що Віті варто було обрати собі «гарбуза», щоб навіть думки не було про зраду. Але зараз нам не до сміху. Зовсім не до сміху!
Наталка не вважає себе якоюсь неймовірною красуню. Звичайна дівчина з передмістя Харкова, доглядає за собою, як і багато інших. Стройна, охайна, одягається просто, завжди була вимогливою в стосунках і поважала себе. Чому її свекруха, Іванна Степанівна, вирішила, що Наталка — вітрогонка та ненадійна, залишається загадкою. Але ця жінка перетворила життя невістки на справжнісінький кошмар.
Вони з Вітей одружені чотири роки, у них є донька. Наталка в декреті, її дні — це безкінечне коло приготування їжі, прибирання та пісюнів. Єдині, з ким вона спілкується, — такі ж матусі на дитячому майданіку. Але свекруха не заспокоюється. Вона підозрює Наталку в зрадах, стежить за нею, як детектив із дешевого серіалу.
— Вона завжди за мною вистежувала! — зітхає Наталка, її очі наповнюються сльозами. — Дзвонила, перевіряла, приїжджала без попередження, намагалася контролювати кожен мій крок. Спочатки я намагалася ставитися до цього з гумором, розповідала Віті, ми посміхалися. Але це виснажує! Кілька разів я не витримувала та влаштовувала їй гарячу розмову. Вона замовкала ненадовго, а потім починала з новою силою.
Перший скандал стався через кілька місяців після весілля. Іванна Степанівна раптом з’явилася на роботі у Наталки. Без дзвінка, без причини. Хотіла перевірити: чи справді невістка там працює? А може, бреше чоловікові, що в офісі, а сама бігає по коханцях?
— Не знаю, як її взагалі впустили! — зі злістю згадує Наталка. — У нас бізнес-центр, охорона на вході, гостей пропускають лише за записом. Я мало не впала, коли секретарка привела її до мене: «До вас прийшли». Питаю: «Іванно Степанівно, що ви тут робите?» А вона: «Прийшла подивитися, де ти працюєш». І оглядається на всі боки! У нас відкритий простір, всі за комп’ютерами, на виду. Не знаю, що б вона влаштувала, якби в мене був окремий кабінет!
Пізніше секретарка, Оленка, прошепотіла Наталці, що та дивна жінка засипала її питаннями. Як давно Наталка працює? Чи не запізнюється? З ким спілкується? Чи немає в неї когось в офісі? «Я сказала, що ви заміжна, у вас чоловік!» — додала Оленка, щиро здивувавшись. Наталка була в шаленстві. Повернувшись додому, вона виклала все Віті: «Твоя мати переступила всі межі! Поговори з нею, це ненормально! Вона тільки під стіл мені не зазирала у пошуках коханця. Хо— Хоча, можливо, і зазирала, хто її знає! — жартувала вона крізь сльози.
