Сон, що випав з казки: історія кохання, яку хотіли вбити
Соломія відчувала, ніби пірнула у мрію. Її коханий Максим зробив пропозицію — просто, без зайвих слів, з таким теплом у голосі, що в грудях защеміло. Вона, звісно, погодилася — і вже за кілька днів почався весільний метушник: запрошення, сукні, страви. Все було, як у казці.
— Сонечко, мама запросила нас на вечерю в суботу, — одного разу сказав Максим. — Час познайомитися.
— Вже давно час, — засміялася Соломія та поцілувала його у щоку.
У суботу вони приїхали до батьків Максима. Дівчина з хвилюванням відчинила двері — і завмерла. У кріслі сидів батько Максима — чоловік з суворим поглядом і втомленими руками. Він підняв очі — і обличчя його перекривилося. Соломія відчула, ніби підлога пливде під ногами.
Ця людина була ворогом її родини.
Коли Соломії було лише одинадцять, трагедія розбила її дитинство. Батьки її найкращого друга Дениса загинули в аварії, повертаючись з міста на мотоциклі. То був жахливий день. Мати Соломії, Наталія, плакала на ґанку, а батько, Олег, лише мовчки стискав губи. Він завжди недолюблював батька Дениса — Богдана, свого шкільного суперника. Колись вони обидва кохали одну дівчину — Ганну. Вона обрала іншого, а Олег запам’ятав це на все життя.
Після смерті батьків Денис деякий час жив у них, але Олег був незадоволений. Він навіть відвідав дитячий будинок і наполіг, щоб хлопця забрали. Тоді він сказав Наталії:
— Я не хочу, щоб моя донька товаришувала з сином цієї людини.
Він навіть заборонив Денису телефонувати Соломії. А за місяць родина переїхала до іншого міста.
Зв’язок обірвався.
Минуло чотирнадцять років. Соломія закінчила університет, влаштувалася у велику торгову фірму. Колектив був молодим, але холодним. Дівчину зустріли без ентузіазму — хтось заздрив її красі, хтось вважав, що вона не втримається. Перший робочий день здався вічністю.
На четвертий день, проходячи коридором з паперами, вона зіткнулася з молодим чоловіком. Документи розлетілися, вони одночасно нахилилися — і Соломія завмерла. Серце вдарило об ребра.
— Денис?! — видихнула вона.
Він підняв очі. І миттєво впізнав її.
— Соломія… Боже, це справді ти?
Вони обійнялися прямо в коридорі, не помічаючи здивованих поглядів колег.
Після роботи Денис чекав її біля входу. Вони пішли у кав’ярню і розмовляли годинами. Він розповів, що його усиновили, що працює у тій самій компанії. Соломія запросила його додому — познайомити з батьками. Мати була рада, але батько… Олег навіть не намагався приховати холод. Він різко спитав:
— Ким ти, кажеш, працюєш?
— Кур’єром, — відповів Денис, не к— відповів Денис, не зморгнувши, хоча Соломія знала, що він скромничає.
