**Як я підслухала таємницю чоловіка та свекрухи й змінила своє життя!**
Сьогодні я лежала у теплій ванні й думала, що моє життя нарешті налагодилося. Але випадково почута розмова мого чоловіка зі свекрухою перевернула все догори дригом, розкривши жахливу таємницю, яка мало не зруйнувала мій світ.
У нашому маленькому містечку на березі Дніпра, де вечорами лунає дзвін церковних дзвонів, я насолоджувалася хвилиною спокою. Ароматна піна, тепла вода — все це змивало втому останніх напружених тижнів. Сьогодні я стала дружиною Тараса, і серце співало від щастя. Весілля минуло, метушня затихла, і я нарешті змогла перевести дух. Заплющивши очі, я не стримала посмішку. Життя до шлюбу було звичайним, але без того тепла, без обіймів та підтримки. Тепер усе змінилося — поруч був Тарас, чоловік, який здавався мені справжнім дивом.
Він був наче герой із романтичного фільму: уважний, щедрий, з м’якою усмішкою й таким чарівним поглядом, що аж серце замирало. Від першого дня він оточив мене турботою: дарував квіти, водив у найкращі ресторани Львова, сипав компліментами. Я, звикла до скромного життя продавця у невеличкому магазині, спершу й не знала, як реагувати. Ми познайомилися на сайті знайомств, і перше враження було неоднозначним — я не чекала чогось серйозного. Але він прийшов на побачення із букетом моїх улюблених троянд, запам’ятавши кожне моє слово, і повів не в кафе, а в елегантне заклад у самому центрі. Вперше в житті я почувала себе героїнею казки.
Навіть знайомство зі свекрухою, Ганною Михайлівною, не затьмарило мого щастя, хоча й пройшло не ідеально. Я так хвилювалася, що плутала слова, пролила вино на сукню й випадково зіштовхнула вазу із фруктами. Ганна Михайлівна назвала мене «невдахою», але Тарас одразу заступився, зробивши матері зауваження, і вивів мене на повітря. Ввечері він заспокоював мене, запевняючи, що вона просто переживає: «Вона тебе полюбить, побачиш». І справді, незабаром свекруха подзвонила, вибачилася й запропонувала:
«Солодка, давай пообідаємо й обговоримо весілля. Я хочу допомогти з організацією».
Я зраділа. Я нічого не тямлю в весіллях і гадала, що обійдеться ро«Розпишемося в ЗАГСі, і на цьому все», — думала я, але Тарас мене здивував:
«Кохана, хіба ти не мріяла про справжнє весілля? Вишукану сукню, торт, перший танець, крики „гірко“?»
Я зніяковіла:
«Тарасе, я б хотіла, але ж ти знаєш — моя зарплата ледве вистачає на основне».
Він легко торкнувся мого чола:
«Дурненька, хіба я про гроші? Я все оплачу. Навіть якби ти була мільйонеркою, я б зробив так само».
Ганна Михайлівна з ентузіазмом взялася за справу, не шкодуючи коштів сина. Я ледве встигала за її ідеями: від вибору запрошень до кольору стрічок на букеті. Довелося взяти відпустку, щоб не впасти від втоми.
І ось — день весілля. Зранку мене закрутило у вирі подій: зачіска, макіяж, сукня, фотосесія. Свято промайнуло як сон — поцілунки, танці, розрізання торта. Тепер, лежачи в ванні, я згадувала той момент, коли Тарас надів мені на палець обручку. Я здригнулася — вода охолола. Змусивши себе підвестися, я витерлася рушником, нанесла парфуми, розчесала волосся й надягнула білизну, таку ж сяючу, як моя сукня. Усміхнулася, знаючи, що Тарас чекає мене у спальні.
Я торкнулася дверної ручки, але зупинилася, почувши голос свекрухи.
«Звідки вона тут?» — здивувалася я. Гостей сьогодні не чекалося.
Прислухавшись, я розгледіла тиху розмову Тараса з Ганною Михайлівною. Цікавість взяла гору — хотілося знати, про що вони шепочуться в нашу першу шлюбну ніч.
«Тарасе, мені не подобається, як ти на неї дивишся, — сипіла свекруха, наче звинувачувала сина. — Скажи, що мені це здалося!»
«Мамо, я ж казав, Оксана — чудова. Годі нести дурниці, — голос Тараса звучав провиною.
«Дурниці? Кохання — це розкіш, якої тобі не можна! Не смій прив’язуватися до цієї простачки!» — різко відповіла Ганна Михайлівна.
Я чекала, що Тарас заперечить, але він мовчав. Серце стиснулося — хотілося увірватися й закричати, але ноги немов приросли до підлоги.
«Мамо, розумій, Оксана мені дорога, — нарешті промовив Тарас.
«Дорога? Це нічого не міняє! Твій брат чекав надто довго. Ти ж знаєш, це він обрав Оксану. Твоє завдання було закохати її й одружитися, а далі ми все вла«Якщо зробимо все обережно — вона нічого не помітить, а потім ти просто зникнеш, і твій брат займе твоє місце».
