Я походжу з багатодітної родини, де не було багатства, але такого я не бачила навіть у нас! У нас усі завжди їли і їдять з окремих тарілок, миють посуд по черзі, а нещодавно батьки нарешті купили посудомийну машину. Тому, коли я приїхала до свого хлопця і побачила, як справляються у його сім’ї, це був справжній шок.
Мій хлопець, назвемо його Дмитро, запросив мене до себе в гості. Його батьки живуть у невеликому містечку на Вінниччині, у затишній хаті з садом. Я радо погодилася, адже ми з Дмитром вже кілька місяців разом, і все виглядало серйозно. Його мати, скажімо, Оксана Петрівна, зустріла мене душевно: посміхалася, розпитувала про життя, частувала чаєм із домашнім медовиком. Батько Дмитра, назвімо його Василем Григоровичем, теж виявився гарним чоловіком — жартував, розповідав історії зі своєї юності. Взагалі, перше враження було чудовим.
Але ось настав час вечері, і тут почалося найцікавіше. Коли ми сіли за стіл, я помітила, що на ньому стоїть лише одна велика каструля з варениками, миска із салатом і… одна глибока тарілка. Я подумала, що це для чогось спільного, але ні. Оксана Петрівна взяла цю тарілку, наклала вареників, додала салату і… почала їсти. Потім передала Василю Григоровичу. Він теж поклав собі і почав їсти — з тієї ж самої тарілки! Далі черга дійшла до Дмитра, а потім — до мене. Я сиділа як вкопана, не розуміючи, як на це реагувати. У нас вдома кожен їсть зі своєї посуди, і я ніколи не бачила, щоб уся родина користувалася однією мискою.
Я намагалася приховати подив, але, схоже, він виглядав з моїх очей. Дмитро пошепки сказав: «У нас так звичайно, не хвилюйся». Але як не хвилюватися? Я взяла трохи їжі, намагаючись не думати про те, що ця тарілка вже побувала у всіх. Оксана Петрівна, помітивши мою нерозуміння, пояснила: «У нас так заведено, щоб не мити зайвої посуди. Це економить час і воду!» Я ввічливо посміхнулася, але в голові лише крутився один думка: як можна так жити?
Після вечері я сподівалася, що це лише одноразово, але ні. Коли прийшов час мити посуд, виявилося, що в родині просто немає звички робити це одразу. Оксана Петрівна лише сполоснула ту саму тарілку і поставила на полицю. Каструлю та миску теж трохи прополоскали — і все. Я запропонувала допомогти, але мені сказали, що «гості не повинні мити посуд». Це було мило, але я б із задоволеннямВідтоді кожен раз, коли Дмитро запрошує мене до своїх батьків, я знаю, що варто перекусити вдома, щоб не здивуватися ще чомусь.
