**Тіні сумнівів: як теща дізналася правду про зятя**
Ольга Василівна, сповнена тривоги та похмурих передчуттів, вирішила відвідати свого зятя. Її донька Соломія поїхала у відрядження, залишивши чоловіка, Тараса, самого з трьома дітьми. «Як же мій зятек справляється? — думала Ольга Василівна, насуплюючи брови. — А раптом він усе закинув і піш у загул?» Жінка зібрала сумки з домашньою їжею, солодощами та іграшками й вирушила в дорогу, мучима думкою, що може застати невідь що. А якщо Тарас залишив дітей на свою матір, а сам гуляє з друзями? На дзвінок у двері ніхто не відповів. У квартирі панувала моторошна тиша… Нарешті двері відчинив сонний й розкуйовджений Тарас! Він явно не чекав тещу… Ольга Василівна ступила у передпокій і завмерла від подиву.
**Чотири місяці тому**
Тарас ніколи не поспішав зв’язувати себе шлюбними вузлами. Перед його очима був приклад старшого брата, Дмитра.
Дмитро одружився рано, ще в юності, зі своєю однокласницею Наталкою. У них народився син Олесь, і Наталка була справжньою красунею. Але незабаром їхня любов згасла, і Дмитро став похмурим, як хмара.
— Що з тобою? — дивувався тоді вісімнадцятирічний Тарас. — У тебе така гарна дружина, син, а ти постійно незадоволений!
— Не намагайся зрозуміти, — бурчав Дмитро. — Ніколи не одружуйся, якщо не хочеш зіпсувати собі життя! Наталка була чудовою, поки не стала моєю дружиною й матір’ю. Тоді вона любила лише мене. А тепер їй потрібна лише дитина, а від мене — усе, крім мене самого. Розумієш?
Дмитро махнув рукою, дивлячись на молодшого брата з досадою.
— Ти ще молодий, нічого не розумієш. Але якщо не хочеш на власній шкірі відчути, як це, ніколи не одружуйся!
Тарас дивився на брата з подивом. Наталка залишалася привабливою навіть після пологів, а народження сина, здавалося б, мало б радувати. Але Дмитро був незадоволений усім і незабаром розлучився. Пізніше він скаржився, що аліменти вимотують, а життя не вдалося.
У Дмитра з’явилися нові дівчата, але з жодною він не затримувався довго.
— Всі хочуть затягнути мене у шлюб, — бурчав він, повчаючи Тараса. — Але тепер я вже «професор», мене не проведене! Дівчат навколо повно: одна пішла — інша з’явиться, молодша й гарніша. Навіщо зв’язувати себе зобов’язаннями? Вчися, поки я живий, Тарасе! Не візьмися на їхні хитрощі. Не хоче простих стосунків — знайди іншу, покірливішу.
Мати, дивлячись на молодшого сина, хвилювалася:
— Дмитро дорослий, живе окремо, сам наробив помилок у молодості, а ти на нього не рівняйся! Вирішуй сам, але, може, я тебе з хорошою дівчиною познайомлю? Ти в мене занадто скромний, — жартувала вона над Тарасом.
Тарас довіряв братові. Батьки здавалися йому застарілими, а Дмитро, безумовно, краще розбирався у таких речах.
Тарас жив із батьками та працював із батьком у автосервісі на околиці міста.
Машини він любив із дитинства і відчував їх, як ніхто. Заведе двигун, послухає, як працює, іногда проїдеться, щоб зрозуміти, у чому проблема. Його діагнози завжди були точними, і клієнти цінували його. Навіть батька просили: «Іване Петровичу, запишіть нас до Тараса, він зробить швидше й краще!»
Батько пишався сином, із малих літ брав його з собою до майстерні, вчив усьому. З одинадцяти років у селі саджав Тараса за кермо старої машини, вчив їздити на механіці. Ноги хлопця ледве діставали до педалей, але він стараОльга Василівна глянула на Тараса, який м’яко усміхався, тримаючи на руках найменшого, і зрозуміла — щастя її доньки було справжнім, а він виявився кращим батьком і чоловіком, ніж вона коли-небудь могла уявити.
