ГРІХ З ГОРІХ, СЕРЦЕ З ВІДРО
—Ну не можна ж у такому віці бісуватись молодими пристрастями! Йому ж сорок шість років! Про що він думає? Ця дівчина йому в дочки годиться! Яка там може бути кохання? Хм… Укохався, як миша у бочку впав! Не розумію й не хочу розуміти! — обурювалась Оксана через вчинки свого чоловіка.
Усе це невдоволення слухала її найкраща подруга — Наталя.
—Не поспішай із висновками, Оксанко. Усе налагодиться. Адже в тебе ідеальна родина, — заспокоювала її Наталя.
Хоча й Наталя, і колеги по роботі, і сусіди добре знали, що спокій заможної родини Оксани тримався на волосині.
Степан (чоловік Оксани) ніби з ланцюга зірвався. Він був сам не свій.
…Все почалося з ДТП. Саме ця подія перетворилася спочатку на миттєве захоплення, потім — на останнє палке кохання.
Була зима. Ожеледиця. Щоранку Степан їхав до офісу на своїй машині. Того дня він їхав обережно, повільно. На пішохідному переході зупинився.
Раптом, нізвідки, вибігла дівчина і всім тілом впала на капот його авто. Степан нічого не зрозумів. У першу секунду йому здалося, що вона навмисне кинулася під колеса. Але роздумувати було неколи. Він миттям вискочив з машини на допомогу.
Постраждала голосно стогнала. Степан посадив її у своє авто і повіз до найближчого травмпункту. Дівчина категорично відмовилась від лікарів. Казала, що їй вже ліпше. А ось від гарячої кави не відмовилась би…
Степан привіз незнайомку до свого офісу.
Нагодував смачною кавою з бутербродами.
Познайомились. Дівчину звали Мар’яна. Степан помітив, що незнайомка була гарна. Лагідна, з курносим носиком, кучерявим волоссям, не по віку серйозна. І ще вона здавалася чарівною. Хотілося розглядати її без кінця і слухати її заворожливий голос. Та Степан швидко взяв себе в руки. Струснув головою, ніби зітхаючи, і провів дівчину до виходу. Він і так зайвий час витратив. На прощання вручив Мар’яні свою візитку. Просто з етикету.
—Мар’яно, дзвоніть, якщо що…
До вечора Степан уже забув про ранковий інцидент.
За два дні Мар’яна подзвонила. Попросила про зустріч. Мовляв, у неї є важлива й термінова справа.
Степан, досі відчуваючи провину перед нею, погодився.
«Постраждала» відчинила двері своєї крихітної квартирки. Степан зайшов. У дівчини була перев’язана права рука.
—Ось бачите, Степане… Хотіла прибити картину на кухні. Не виходить. Рука болить. Допоможете? — скривилась вона від болю.
—Звісно, допоможу. Давайте інструменти, — погодився він.
Картина незабаром опинилась на стіні. А на кухонному столі з’явилась пляшка вина й фрукти.
—Цю подію треба відзначити. Давно мріяла повісити цю картину. Але чоловічих рук не було, — запросила Мар’яна гостя до столу.
Степан не зміг відмовити. Йому стало шкода дівчину. Така гарна — і сама…
Вино під розмови було випите, фрукти залишились. Їсти не хотілося. Була одна нестримна бажання — говорити, говорити, говорити…
Додому Степан повернувся загадковий і приголомшений. Була вже ніч. Дружина й донька спали мирно. Вони знали — робота для нього на першому місці. Бувало, і під ранок повертався.
А через півроку Степан оголосив про розлучення. Дружина Оксана й донька Катря подумали, що він з’їхав з глузду.
Звісно, Оксана помічала зміни у чоловіка. По-перше, він напрочА через рік, коли маленькі близнятка навчилися казати «мама», Оксана вже не уявляла свого життя без них, а Степан, дивлячись на дружину, що годувала дітей, зрозумів, що колись його серце знову навчиться відчувати справжнє щастя.
