**Щоденниковий запис**
Після розставання з чоловіком Оксана довго збирала докупи своє серце. Вона кохала свого Богдана безмежно, віддавала йому всю себе — така вже її вдача. Якщо любить, то назавжди. Ну а з сином зрозуміло — це єдина людина в житті жінки, яку неможливо розлюбити.
Тарас після школи вирішив стати лікарем — мрія з дитинства. Оксана сподівалася, що він залишиться поруч, але син обрав навчання у Львові. Богдану було байдуже.
“Ну що ти, Оксанко, якщо хоче бути лікарем — то його вибір”, — казав він.
Тарас пояснював: “Мамо, ти ж знаєш, я завжди мріяв рятувати людей. Буду навідуватися, якщо вийде. Люблю тебе, ти найкраща”.
І поїхав. Останній рік перед дипломом.
“Не хвилюйся за нас, сину, — відповідала вона, — у нас із татом все добре”.
А потім — одруження сина, робота у Києві, онучка. Оксана чекала на його приїзди, як на свято.
З Богданом прожили 25 років. Він колись довго добивався її в університеті, хоча залицяльників було повно. Вона завжди вміла знаходити компроміси, була тактовною. Він же — грубий, різкий. Але вона допомогла йому розкрутити автосервіс: розробила план, вела документи.
Одного разу в кафе з подругами (Юлею та Наталею) завітала несподівана новина.
“Оксанко, а ти Богдану довіряєш?” — раптом запитала Юля.
“Ну так… Чому?”
“Бачила його з якоюсь дівчиною. Трималися за руки”.
Оксана відмахнулася: “Мабуть, з колеги”.
Але почала стежити.
І одного дня до дверей прийшла вагітна дівчина.
“Добрий день! Ви Оксана? Богдан казав, що його дружина стара й хвора…”
“Мені 46, і я здорова. А ви хто?”
“Я Альона. Я чекаю від нього дитину. Він обіцяв із вами розлучитися”.
Оксана виставила її за двері. Плакала довго, потім зібрала речі Богдана.
Коли він прийшов, просто сказала:
“Забирай свої речі й іди”.
Він запитував: “Що сталося?”, але в її очах зрозумів усе.
“Твоя Альона вже все розповіла. Вільний”.
Через місяць зустрілися в кафе. Він вимагав половину квартиру (її батько купив ще до діВона посміхнулась, відчуваючи, як з її плечей звалився тягар минулого, і простягнула руку новому знайомому, який дивився на неї з щирою теплотою.
