Коли серце веде
Олеся вийшла з кабінету, побачила, що під’їхав ліфт, і люди почали заходити всередину.
— Почекайте! — гукнула вона та кинулася бігти.
Наприкінці робочого дня, як і зранку, ліфт важко зловити. Олеся ввіскочила в кабіну в останній момент, відтіснивши людей. Їй довелося притулитися до грудей чоловіка, що стояв попереду, щоб двері позаду неї закрилися.
— Вибачте, — сказала вона й відвернула голову, інакше його підборіддя торкалося б її лоба. Від нього приємно пахло парфумами.
— Нічого.
Так вони й їхали до перДо самого першого поверху, міцно притиснувшись одне до одного, немов дві долоні в зимовий холод.
