Того літа на річці…
Родина у Маріанни була щаслива. Коли вона вчилася у третьому класі, народилася її сестра Олеся. Роль старшої сестри та маминої помічниці Маріанні дуже подобалася. Вона із задоволенням гуляла з коляскою, поки мама готувала обід чи прибиралася вдома.
Коли Олеся підросла, до садочка її не брали — групи були переповнені, а вихователів не вистачало. Ніхто не хотів працювати з дітьми за копійки. Завідувачка пообіцяла взяти Олесю, якщо мама влаштується до них на роботу. Мама, звісно, погодилась, хоча втрачала у зарплаті порівняно з попередньою роботою.
Олеся народилася слабкою та хворобливою. Над неї завжди тремтіли. У садочку вона була під постійним маминим наглядом. Після школи Маріанна часто забігала до мами на роботу. Не всім дітям подобаються запеканки та салати, какао чи кисель, але Маріанна їх обожнювала. Мама залишала їй порції, від яких відмовлялися інші діти. І вона наїдалася досхочу.
Нагодувавшись смачною запеканкою, вона забирала Олесю додому й до приходу мами сиділа з сестрою. Олесю вона любила. А потім сестра підросла й стала жахливо вибагливою.
Олесі було чотири, коли загинув батько. Літо видалося спекотним. Третій тиждень температура не опускалася нижче тридцяти двох градусів. У вихідні люди намагалися втекти від душного міста — на дачу чи до річки.
Батьки взяли із собою води, їжі на перекус і зранку поїхали з дітьми за місто. На березі вже повно було народу — яблуку нема де впасти. Від спеки рятувалися в прогрітій сонцем річці. Вода біля берега кипіла від дітей і дорослих, що слідкували за ними. Олеся теж плескалася на мілині, а Маріанна стежила, щоб її не штовхнули чи не занесло на глибше.
Коли тато з розбігу кинувся у воду, піднявши фонтани бризок, Маріанна подумала, що він просто вирішив поплавати. Він швидко віддалявся від берега. І тоді вона помітила на середині річки двох підлітків.
Спочатку їй здалося, що вони бавляться. Вона навіть подумала, як батьки могли дозволити їм запливати так далеко. Річка була досить широка. Навіть дорослий чоловік не зміг би її перепливти, хоча ніхто й не намагався. А тут підлітки опинилися на середині.
Один постійно зникав під водою, а другий пірнав за ним. Коли вона побачила, що батько плив до них, тільки тоді здогадалася — вони не граються, а тонуть. Точніше, тонув один, а другий намагався його втримати.
Навколо всі плескалися, сміялися, і ніхто не бачив, що відбувається на середині. Маріанна напружено стежила за батьком, забувши про Олесю біля своїх ніг.
Батько доплив до підлітків і одразу пірнув, витягнув одного на поверхню й поплив із ним до берега. Плив повільно, бо греб однією рукою, а другою тримав хлопця, щоб той не пішов під воду. Другий підліток теж був виснажений, він чіплявся за батька, заважаючи.
— Він його втопить! — скрикнула Маріанна.
На її крик зреагували двоє чоловіків. Вони озирнулися, зрозуміли, що трапилося, і кинулися на допомогу. Багато людей на березі теж почали дивитися, що відбувається.
Чоловіки взяли підлітків на себе. Маріанна радісно махнула руками. Але незабаром вона зрозуміла, що не бачить батька. Вона вдивлялася аж до болю в очах, але його не було видно.
— Тату! Тату! — закричала вона.
На крик підбігла мама.
— Там… — Маріанна показала на середину річки. Від жаху вона не могла говорити. — Тата нема!
ММаріанна закрила очі, відчуваючи, як теплі сльози скочуються по щоках, а в душі залишається лише один спокій — тепер вона знала, що коли-небудь, колись, усі вони знову зустрінуться на цій річці.
