**Новорічний сюрприз**
Оксана поспішала додому, не звертаючи уваги на ожеледицю під ногами. Як інакше, коли в її сумочці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони давно мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі й безтурботності. Не стояти біля плити, відпочивати, купатися у басейні. Відчути себе в казці.
Але весь час щось заважало. То грошей не вистачало — збирали на перший внесок за квартиру. То просто у щоденній метушні забували замолоду купити квитки, забронювати готель…
Тепер у них була своя оселя. Платити за неї залишалося зовсім мало. Час подумати про дитину. І коли не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити мрію. Ось Оксана й вирішила зробити Олегові подарунок на Новий рік.
Звичайно, свекруха обов’язково виступить із промовою, що Оксана витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нічого. А як же вони з батьком? Чому не порадилася? Почнуться образи, претензії до неї. Одним словом, дістанеться на повну. Свекруха й так її недолюблює, а вже тепер страшно уявити, що влаштує. Та нічого, не вб’є ж. Переживуть якось. Зате як вона здивує Олега! Яке свято йому влаштує!
А якби вона порадилася, свекруха відразу влаштувала б скандал, і ніякого сюрпризу не вийшло б. Та й навіть навряд чи вони поїхали б до моря. Що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом виникнуть інші плани, Оксані навіть на думку не спадало. Олег завжди казав, що не розуміє, нащо всю ніч об’їдатися салатами перед телевізором. Він любив компанії й веселощі.
До сьогодні конверт із квитками лежав у шухляді її робочого столу. Сьогодні вона вирішила забрати його додому та подарувати чоловікові. Літати до мрії мали через два дні.
Повернувшись додому, Оксана поклала конверт під ялинку так, щоб Олег одразу відкрив його. Переодягнулася й почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиняться двері. Час від часу поглядала на годинник.
О пів на дев’яту вона вже почала хвилюватися. На плиті давно охолола сковорода з вечерею, а Олега все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон Олег чомусь вимкнув. Оксана метушилася по квартирі, час від часу підходила до вікна, дивилася, чи не заїде на подвір’я машина чоловіка. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову й знову набирала номер Олега, але щоразу автомат повідомляв безстрасним жіночим голосом, що телефон вимкнений або поза зоною покриття.
Оксана відганяла від себе погані думки, умовляла себе, що Олег зустрівся з друзями й затримався. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?
Вона навіть кілька разів виглядала за двері. Одного разу батько добре випив із товаришами. Ті привели його додому, але знаючи строгий характер матері, не наважилися показатися їй на очі. Посадили батька біля дверей, спиною до стіни, і пішли. Добре, що сусід повертався пізно й побачив сплячого на сходах, підніс до квартири.
Біля дверей, звісно, нікого не було, на сходах не чулося кроків. Про квитки й свій сюрприз Оксана вже й забула — лише б із Олегом нічого не трапилося.
Про те, щоб лягти спати, навіть думки не було. Вона сіла на диван, підібравши під себе ноги, і приготувалася чекати всю ніч. Жвава мелодія телефону прозвучала вночі, ніби постріл. Оксана здригнулася, схопила телефон, чомусь зірвалася з місця.
— Олегу, ти де? Що трапилося? — скрикнула вона в трубку.
— Нічого не трапилося, — відповів чужий жіночий голос, наче в’язкий мед. Оксана відвела трубку від вуха, подивилася на екран — дзвонили з номера Олега. — Твій Олег спить. Як немовля спить, — промовив солодкий, м’який голос.
— Де спить? Чому? Хто це? — запитала Оксана, вже знаючи, яку відповідь почує.
Коли вона розповіла подрузі, що готує чоловікові новорічний сюрприз, та посміхнулася й розказала історію про свою сестру. Та подарувала чоловікові абонемент у басейн із сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, далі навалилася робота — стало не до басейну.
Сестра вирішила сходити сама. Прийшла, перерила сумку, але картку не знайшла. Вона завжди носила її із собою. Дівчина на ресепшені сказала, що півгодини тому картку зареєстрували у системі. Тут сестрі все стало зрозуміло, хто її взяв. За півгодини вона побачила вихідОксана притиснула телефон до грудей, дивлячись у вікно на перші весняні зірки, і зрозуміла, що тепер вона вільно може дихати.
