**Любляче серце**
Максим стояв біля вікна, дивився на двір, залитий теплим сонцем. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через подвір’я, скорочуючи шлях. Але люди Максима не цікавили. Він чекав одну лише — Олену.
Скільки він жив у цьому будинку, стільки й кохав її. Олена була на два роки старшою і мешкала двома поверхами нижче. Нічого особливого — дівчина як дівчина, таких мільйони. Але для Максима вона була єдиною. Бо серцю не накажеш. Воно закохалося, і нічого з цим не вдієш.
Вона здавала випускні і збиралася вступати до медичного коледжу. Тепер він не зможе йти за нею до школи, не побачить її на перервах. Залишалося лише чергувати біля вікна, щоб побачити її хоч на мить.
Олена не звертала на нього уваги. Для неї Максим був просто сусідським хлопчиськом. Тому він і приховував свої почуття. Боявся, що вона відштовхне школяра. Він чекав свого повноліття, закінчення школи, щоб зізнатися. А коли отримав атестат і готувався до інституту — Олена раптом вискочила заміж. Буквально вискочила.
З вікна Максим бачив, як до під’їзду під’їхала прикрашена стрічками срібляста іномарка, як високий хлопець у темно-синьому костюмі вийшов і нетерпляче похапцем ходив біля машини, час від часу поглядаючи на вікна другого поверху. Нарешті із під’їзду вилетіла Оленка в білій хмарці капрону та мережива. Збігаючи з кроків, вона підвернула ногу й упала в обійми нареченого, який встиг підхопити її в останню мить. Він посадив наречену в авто, зняв туфельку, щось обговорив з водієм. Максим здогадався — зламався каблук.
Мати Оленки винесла білі кросівки. У них вона і вийшла заміж. Не було часу їхати по нові туфлі.
Цей випадок обговорював увесь будинок, та й не тільки — увесь двір. Усі були єдині в думці, що це погана прикмета, шлюб не триватиме довго і щастя не принесе.
Після весілля Оленки Максим два дні лежав на дивані, повернувшись до стіни. Мати вже збиралася викликати лікаря, думала, що син захворів. На третій день він підвівся та знову зайняв своє місце біля вікна. Але Олена зникла. Мати розповіла, що наступного дня після весілля молоді поїхали на південь. Максим боявся, що вона переїде до чоловіка і він більше ніколи її не побачить. Але через два тижні засмагліша та ще гарніша Олена знову йшла двором. Вона повернулася! Серце Максима мало не вистрибнуло з грудей від радості.
Мати Олени поїхала до старшого сина, у якого щойно народилася донька. Вирішила не заважати молодим влаштовувати своє життя. Час минав, а Олена з чоловіком жили щасливо, попри всі передбачення.
Життя налагодилося, Максим знову міг бачити предмет своїх мрій щодня. Хоча тепер поруч із Оленою часто доводилося бачити і її чоловіка. На щастя Максима, півроку потому вони таки розлучилися.
Цю новину мати розповіла йому під вечерю. Прикмета справдилася. Шлюб не протримався довго. Звідки дізналися — неясно, але ходили чутки, що до Олени приходила перша дружина її чоловіка. У них був маленький син. Вони посварилися й на емоціях розлучилися. Чоловік зустрів Олену та одружився, але продовжував відвідувати сина, та й з колишньою дружиною у них налагодилося. Він зрозумів, що поспішив із другим шлюбом, але зізнатися новій дружині не вРоки минули, а вони й досір гуляли тими самими дворами, тримаючись за руки, немов діти, що знайшли щастя в найпростіших речах.
