“Ти завжди будеш зі мною…”
Катерина перевернула шиплячі шматки м’яса, накрила сковороду кришкою та почула за відчиненим вікном звук мотора та шелест шин по доріжці. Андрій приїхав, а вона не встигла приготувати вечерю. Катерина перевірила яблучний пиріг у духовці, дістала з холодильника овочі та почала їх мити.
— Катю, я вдома! — гукнув Андрій із сіней. — Як пахне! — вдихнувши апетитний запах, сказав він, заходячи на кухню.
— Голодний? — Катерина закрила кран і обернулася до чоловіка. — Ти сьогодні рано. Я не встигла вечерю зробити.
— Нічого, почекаю. А солодке до чаю буде?
— Так, шарлотку пеку. Потерпиш трохи?
— Звісно. — Він пішов у кімнату, а Катерина почала різати овочі на салат. Вона не любила робити дві справи водночас, тим більше готувати два-три страви. Відвернеться — і щось обов’язково пригорит. Але сьогодні все вийшло ідеально. Катерина накрила на стіл і пішла за Андрієм. Він сидів у вітальні перед телевізором, розвалившись на дивані та заплющивши очі. На екрані йшли новини. Поки вона думала, будити його чи ні, Андрій розплющив очі.
— Втомився? Вид у тебе… — Катерина похитала головою, підбираючи слова.
— Трохи. Вечеряти? — Він підвівся з дивана.
Вони разом пішли на кухню.
— М-м-м. Як гарно, а який аромат! — Андрій оглянув стіл.
— Хочеш вина? У нас ще трохи лишилося, — запропонувала Катерина.
— Ні. Не сьогодні.
Катерині подобалось дивитись, як чоловік їсть — з апетитом, але акуратно. Взагалі вона його любила. Любила готувати для нього, прасувати йому сорочки, любила засинати на його плечі. Він не був ідеальним, але вона любила його таким, яким він був — зі звичками та недоліками.
***
Вони зустрілися, коли в обох за плечима вже був досвід шлюбу. Катерині не вдалося завагітніти у першому шлюбі, хоча обидва були здорові, лікарі нічого не знаходили. Буває, казали вони, треба терпіння та віра.
Поки Катерина вірила і чекала, чоловік не марнував часу й знайшов собі іншу. Їй про це сказала подруга. Вона побачила Катерининого чоловіка з вагітною коханкою у торговому центрі — вибирали речі для малюка. Катерина спершу не повірила. Подруга помилилась. У них із чоловіком були гарні стосунки, не міг же він… Але потім вона склала пазл, і все зійшлося.
Влаштувати скандал? Та що це змінить? Майбутня дитина ні в чому не винна, вона не повинна рости без батька. Катерина дуже переживала, але вирішила не тримати чоловіка. Та й не витримала б, якби він продовжував бігати до них. Там уже не інтрижка, а кохання, якщо дійшло до вагітності. Отже, до неї кохання в нього зникло.
Чоловік повернувся додому, трохи запізнившись. Катерина не могла готувати, дивитись телевізор. Серце розривалося від болю та образи.
— Ти захворіла? — запитав чоловік, знайшовши її сидячою на дивані в темній кімнаті.
— Ні. Я здорова.
— Тоді щось із батьками? Не муч, скажи. — Він стояв перед нею збентежений.
— Сталося, але з тобою. У тебе інша сім’я. Ви чекаєте дитину. І коли ти збирався мені про це сказати?
— Значить, ти все знаєш. — Чоловік важко зітхнув, відвів погляд. — Мені зараз піти, чи…
— Зараз, — різко сказала Катерина і відвернулась. Вона трималася, але всередині все розривалося від болю.
Чоловік збирав речі, не дивлячись на неї. Вона то хотіла, щоб він упав на коліна, благав пробачити, то чекала, коли він нарешті піде.
Шурхіт чВона закрила очі, обійняла його подушку і шепотіла: “Ти завжди будеш зі мною…” а за вікном почав накрапати осінній дощик, немов саме небо плакало разом із нею.
