Дівчина стояла по той бік огорожі. Не було сумніву в її намірі стрибнути з моста…
На початку нічного чергування «швидка» привезла молодого чоловіка. Його авто зіткнулося з позашляховиком на перехресті. Після багатогодинної операції пацієнта відвезли до реанімації, а хірург Оксана Миколаївна в ординаторській записувала хід операції.
— Кава, Оксано Миколаївно. — Досвідчена медсестра Наталя Петрівна поставила на стіл чашку.
— Дякую. Коли пацієнт прийде до тями, покличте мене, — не відриваючись від записів, сказала Оксана.
— Відпочиньте, поки є можливість. Поки що спокійно.
— Самі знаєте, такий початок чергування нічого доброго не обіцяє, — відповіла лікарка.
І ніби воду замовляла. Не встигла допити каву, як привезли нового пацієнта. Під ранок Оксана ледве трималася на ногах і заснула прямо за столом. Та її тут же розбудила Наталя Петрівна — пацієнт після аварії прийшов до тями.
Лікарка могла б сказати, що її чергування закінчилося, пацієнта огляне інший лікар, але встала і пішла до реанімації. Не в її звичках йти додому, не переконавшись, як почувається той, кого вона оперувала.
Під світлом ламп лінолеум у коридорі блищав, ніби водна гладь. Оксана тихо увійшла до палати. Вчора вона не розгледіла чоловіка, а тепер побачила досить привабливого пацієнта, опутаного датчиками. Вона перевірила показники монітора, а коли знову подивилася на нього, помітила, що він уважно її вивчає.
Навіть у лікарняному ліжку він виглядав впевненим і дивився згори. Їй би хоч частку його впевненості. Вона ледве втрималася, щоб не відвести погляду.
— Як ви почуваєтеся, Андрію Олександровичу? Довелося видалити селезінку. Ви втратили багато крові. У вас зламані два ребра, але легені не торкнулися. Життю нічого не загрожує. Вам пощастило. Мені вже дзвонили з поліції — вони хочуть поговорити. Я просила їх приїхати пізніше, дати вам час оговтатися.
— Дякую, — глухо відповів чоловік.
— Моє чергування закінчилося, побачимося завтра. — Оксана вийшла.
«Швидка», що привезла нового пацієнта, підвезла її додому. У передпокоУ хаті її зустрів рудий кіт Тарас, який, муркочучи, обтерся об ноги й пішов слідом на кухню, немов нагадуючи, що навіть у найскладніші моменти життя завжди знайдеться хтось, хто чекатиме тебе вдома.
