Уроки водіння
Марійка припаркувала авто біля офісу та поспішила до входу. Попереду повільно йшли дві дівчини, щось обговорюючи. Перед самими дверима вони раптом зупинилися, перегородивши шлях. Вона безцеремонно вклинилася між них, відштовхнула обидві сторони та рвонула двері на себе.
— Гей, куди лізеш… — у спину полетіли грубі слова.
Зазвичай вона б відповіла тим самим, але сьогодні Марійка страшно спізнювалася, тож лише мовчки побігла далі — до ліфта. Люди вже заходили всередину. Візок був переповнений, але вона встигла вскочити в останній момент, штовхнувши чоловіка, що стояв біля дверей.
— Вибачте, — кинула вона, обернувшись до закриваючихся дверей.
Між щілиною на мить з’явилися роздратовані обличчя тих дівчат. Ліфт рушив вгору. «Треба було показати їм язика», — подумала Марійка.
Від бігу вона розпалилася, волосся розкуйовдилося. На задній стінці було дзеркало, але протиснутися до нього неможливо — кабіна була набита. Вона лише провела рукою по голові, намагаючись пригладити пасма.
За спиною хтось хмикнув. Марійка впевнено гадала, що це саме той чоловік, на якого налетіла. Обернулася, щоб перевірити. Він стояв позаду й дивився на неї, трохи піднявши підборіддя. А може, їй так здалося через різницю у зрості. Від нього пахло дорогим парфумом. На мить їхні очі зустрілися. Вона різко відвернулася, знову піднявши хмару кучерів.
Ліфт зупинився, двері розсунулися, і Марійка вийшла, відчуваючи на собі чийсь погляд.
— Що, сподобалася? — запитав Микола Вадима, коли ліфт рушив далі. — Та вона, здається, теж не проти.
— Та годі. Нехай собі фліртує. Знаю я таких — поки на роботу бігають, усі легкі й жартівливі, а потім… «Олесь, ми з чоловіком на Балі, а ти знову в Карпати? У Наталки шуба від кутюр’є, а в мене звичайна…» — Вадим кривлячись передражнив голос дружини, і хлопці засміялися.
— Просто тобі з Оленкою не пощастило, — пожалів Микола.
У цю мить ліфт зупинився, і вони вийшли.
— Нам направо, — показав Микола.
— Пішли. Після неї я взагалі не хочу дивитися на жінок, — зітхнув Вадим.
Тим часом Марійка вислуховувала лайку від начальника.
— Де ти пропадаєш? Клієнт уже розірвав угоду! — гукав він, аж бризкав слиною.
— Василю Петровичу, це востаннє! Я в затор потрапила…
— Не ваВадим усміхнувся й простягнув їй квіти, які, як виявилося, тримав за спиною, і Марійка зрозуміла, що іноді життя дає другий шанс саме там, де його не чекаєш.
