**Забудь про неї, хлопче**
Ранньою недільною зорею Олексія розбудив дзвінок. У півсні він схопив телефон і розгублено дивився на темний екран. Та раптом дзвінок повторився — за дверима. Олексій схопився, одягнувся й кинувся відчиняти. Усім відомо: якщо зранку так наполегливо дзвонять — це не просто так.
— Привіт! Довго спатимеш? Чого завмер? Не радий другу? — На порозі стояв його університетський друг Тарас Шевченко. — Впустиш?
— Тарасе?! Як тебе вітер приніс? — Олексій міцно обняв друга й затягнув у хату. — Навіть не попередив, бісів хлопець. Як мене знайшов?
— Заїхав до твоєї мами, вона й дала адресу. Та ще й розповіла, що ти розлучився й подався сюди. Я проїздом. Навмисні квитки взяв, щоб побачитись. Показуй, де кухня.
— Іди туди, а я швидко умиюсь. Чайник постав! — гукнув він, зачиняючись у ванній.
Коли Олексій зайшов на кухню, на столі стояла пляшка червоного вина, а Тарас нарізав сир.
— Вибач, взяв на себе право господаря. Холодильник твій — як у степовому кочівника. Голодуєш? На те й друзі, щоб не здихав з голоду, — пожартував Тарас, складаючи бутерброди.
— Вино? Зранку? — Олексій повернув пляшку етикеткою до себе.
— А хто нам завадить? Так, символічно, для легкості спілкування.
Випили, закусили бутербродами з яєшнею. І згадували, згадували…
Тарас щасливо одружився ще в університеті.
— Тесть від справ відійшов, тож тепер я керую будівельною фірмою. Так, заздри. Старший син школу закінчує, молодший — у сьомому класі. Одним словом, життя вдалося, — хвалився Тарас. — А про тебе я вже знаю. Не знайшов свою Марічку?
— Пам’ятаєш? Ні, не знайшов.
— Тільки не кажи, що живеш сам. — Тарас допав останній шматочок сиру.
— З сином. Він зараз у Катерини на дні народження. Вчора дзвонив, незабаром повернеться.
Тоді друзі відмовляли Олексія одружуватись із Катериною. Та він уперся. Все тому, що вона нагадувала йому Марію, ту саму «Марічку», як її називали друзі. Її син відразу почав звати Олексія татом. Та й він прив’язався до хлопця. Однак шлюб не тривав довго.
Катерина невдовзі вийшла заміж знову. З вітчимом у Богдана стосунки не склалися. Він часто тікав до Олексія. Катерина звинувачувала колишнього чоловіка, що той навмисно відвертає сина. Олексій втомився від сварок і переїхав до Львова.
— Богдан що літо жив у мене. Катерина народила, і їй було не до нього. А після школи взагалі перебрався до мене, — ділився Олексій.
— Оце так історія. Жоден серіал не зрівняється. — Тарас розлив останні краплі вина.
— Та ні, все вже налагодилось. Чоловіки випили.
— А я сподівався, що ти все ж таки знайдеш її. Було в вас кохання… — Тарас зітхнув.
Олексій мовчав. Останнім часом він рідко згадував ту любов, але ось приїхав Тарас — і оживив спогади.
На вокзалі пообіцяли не губитись. Олексій повернувся додому, дістав старий альбом і знайшов фото Марії. Вдивлявся в нього, мимоволі повертаючись у ті далекі дні…
***
Тарас випросив у батька стареньку іномарку, і троє друзів поїхали на Поділля, до родичів Івана. До початку навчання ще був час — чому б не відпочити?
У садах якраз збирали яблука, сливи, груші… Хлопцям запропонували підробити. Гроші студентам завжди знадобляться. Зранку вони збирали фруктА потім, коли Богдан із Варею повернулися, Олексій усміхнувся, розуміючи, що доля все ж дарує йому щастя — не в тій формі, як він очікував, але його серце знайшло спокій.
