Вона мріяла про море…
Оксана щомісяця відкладала з зарплати гроші на відпустку. Весь останній рік вона мріяла про море. Колись давно з батьками вона їздила на південь, але майже нічого не пам’ятала. Тоді їй було всього три роки. Потім батьки возили її на літо в село до бабусі й діда. Замість моря там була мілководна річка, зато купатися можна було до посиніння губ і мурашок.
У четвертому класі батьки відправили Оксану до табору. Їй там страшенно не сподобалося — режим, жодної свободи. Купалися лише раз. У селі літо проходило веселіше. Батьки що вихідні приїжджали, привозили солодощі. Після того Оксана більше не їздила в табір.
У її спогадах дитинство було наповнене палючим, майже білом сонцем, веселим галасом дітей у річці, блискучими бризками. Вона пам’ятала запах тини й колючої трави біля берега. А ще — м’яку, як шовк, теплу пилюку на дорозі.
Часто їй снилося, як вона біжить босоніж по тій дорозі, а назустріч йдуть мама й тато… На цьому місці вона завжди прокидалася з важким серцем.
Коли Оксана навчалася у восьмому класі, від інфаркту помер батько. Мати не змогла змиритися з його смертю, ніби згасла. Часто їздила на кладовище, поверталася мовчазна й сумна.
А потім мати захворіла. Лежала в ліжку, не маючи сил піднятися. Оксана готувала, ходила до магазину, прибирала, насильно годувала маму хоча б трохи. Потім та перестала вставати навіть до туалету. Сусідка допомагала, поки Оксана була у школі. Вона ж і подзвонила, коли мати померла.
Оксана не пам’ятала, як складала іспити. Мати пішла з життя перед останнім дзвінком, дивлячись на портрет чоловіка на стіні. Сусідка допомогла з похоронами.
Оксана вступила на заочне й влаштувалася до інституту. Боязка, повненька, вона вважала себе некрасивою. Сиділа на дієтах, але через два дні знову їла. До кінця навчання змирилася, що ніколи не схудне, як моделі з журналів.
Хлопцям вона, мабуть, не подобалася. «Поеду на море, їстиму лише фрукти — і схудну», — мріяла вона.
Директор фірми не дав їй відпустку влітку:
— Сама подумай, Оксано, у тебе немає дітей. Кого відпустити — тебе чи, наприклад, Наталю Михайлівну, у якої двоє дітей? Отож. Пиши на вересень. Якраз бархатний сезон.
Оксана погодилася. Куди дінешся? Вона вже вибирала готель, купила купальник і легку сукню. На півдні обов’язково купить капелюха, як у кіно. Їй навіть снилося, що вона біжить не пилючною дорогою, а морським узбережжям.
ОднаАле одного вечора, коли вона сиділа на лавці біля свого будинку, думаючи про майбутню подорож, до неї підійшов той самий молодий поліцейський Дмитро і, червоніючи, запропонував поїхати на море разом — вона відчула, що її мрія збувається по-справжньому.
