Вдих
Вчора Катрі виповнилося 47 років. Два роки тому її життя розбилося. От так, щоб це банальне словосполучення так точно описувало те, що сталося.
Катя знайшла сукню за пару днів до дня народження. Подзвонила матері й сказала, що купила блакитну. Мати вимагала негайно показати її наживо. Коли Катя наділа сукню, мати захоплено скрикнула: «Ти в ній просто лялька! Але ж вона не блакитна – це бірюзовий колір!» Дивне покоління. Мабуть, тому що вони ходили до швачок, обговорювали фасони, підбирали тканини. І кожна сукня колись була подією.
Отже, сукня бірюзового кольору, яка усвідомила, що вона не «якась там блакитна», чекала свого виходу.
На цей день народження Катя запросила всіх нечисленних родичів і друзів. У ресторані їм накрили столик у глухому кутку затишного залу.
Її кузина Наталка говорила тост майже десять хвилин. Розповіла, як у шістнадцять років вони напилися й ловили таксі. Не могли згадати, як відмінюється слово «церква». І повторювали водієві разів із п’ять: «Що ви не розумієте? Ми живемо біля церкви! Біля Церкви! Село Грибівці! Їдьте в центр, там покажемо!» І запропонувала всім напитися до непам’яті, щоб не пам’ятати, як сказати адресу. Але її романтичний порух зламали, нагадавши, що всі зупинилися в тому ж готелі, де й ресторан. «Ніякої романтики не залишилося», сміялася Наталка. А її чоловік підхопив: «Ми перестали лізти у вікна до коханих жінок! Тільки тому, що в нас на вікнах москітні сітки. А так ми б ще як лізли. Особливо я». «Звичайно. У вас же одноповерховий будинок», сміялася Катя. Всі зареготали.
Потім тост сказав Олексій, чоловік Іринки, другої кузини. Олексій згадав їхню поїздку до Трускавця сто років тому. Спочатку всі раптом почали вигравати. А потім програли все до останньої копійки. А коли вийшли з казино, Катя сказала: «Що б ви без мене робили? Я сховала п’ятдесят гривень на горілку й закуску». І всі пішли до готелю пити на ці п’ятдесят, а потім гуляли набережною й співали «Червона рута». «То давайте вип’ємо за неймовірну жінку, яка врятувала нас від смерті без горілки!» Мамин чоловік, Геннадій Ігорович, пошкодував, що в ресторані немає ваг і не можна зважитися на брудершафт. І всі почали співати «Червона рута», потихеньку переходячи на шепіт, як у відомій сцені в лазні.
Вечір вийшов просто чудовий. Чоловік, правда, тосту не сказав, але він ніколи й не вмів. Він завжди жартував, що не оратор, а IT-шник.
Вранці домовилися разом поснідати й погуляти у Маріїнському парку. А ввечері всі роз’їхалися. І Катя з чоловіком залишилися в квартирі наодинці.
Чоловік, дивлячись у кут, де стояв стіл із комп’ютером, сказав, що треба поговорити. І Катю раптом схопило. Взагалі, їй увесь день було не по собі. Вона думала, що випила не так багато, але всередині щось тремтіло. Чоловік повідомив, що зустрів і закохався в іншу жінку й іде прямо зараз. Він просто не хотів псувати свято.
Наступний рік став роком літери П. ПеремІ коли вітер з Дніпра обвіяв її обличчя, а Виктор із білим лабрадором усміхнулися їй назустріч, Катя зрозуміла — життя починається справді наново.
